Статті тощо

Даценко Т. Б.Торгівля по-Вінницьки: проблеми та перспективи розвитку в умовах глобалізації економіки

Лиса О. Працевлаштування молоді: проблеми та перспективи

Вдовичин Н.Т. Інноваційні перспективи розвитку підприємницької діяльності Івано-Франківської області

Іванюк І.Т. Формування господарських зв’язків між суб’єктами господарювання. Проблеми вибору постачальників

Кривов’язюк О.І. Дослідження організаційно-правових форм суб’єктів господарювання Волинської області

Чуб С.А. Необхідність виявлення ризиків кредитування при аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства

Бойко О.А. Впровадження інноваційних та конкурентоспроможних комерційних проектів на Хмельниччині

Вендера В.О. Передумови перспективного розвитку комерційної діяльності на Хмельниччині

Агиєнко В.І., Крук Ю.М. Розвиток Інтернет-мережі та особливості створення, функціонування і просування Інтернет-магазину в системі роздрібної торгівлі

Абзіанідзе М. Н. Фінансова підтримка малого бізнесу Донецького регіону

Зуєва Д.С. Проблеми та перспективи працевлаштування молоді на ринку праці у Донецькій області

Баришева І. Інноваційні перспективи розвитку підприємницької діяльності Одеської області

Андрусик О. Роль товарних бірж і основні тенденції їх розвитку в комерційній діяльності на сучасному етапі

Гриник Н. Інноваційні перспективи розвитку підприємницької діяльності м. Львова та Львівської області

Мироненко Д.О. Захист прав споживачів як невід’ємний атрибут регулювання інтернет-торгівлі в Україні

Неграш Т.О. Особливості діяльності Інтернет-аукціонів в Україні

Мостіцька В.В. Маркетингове дослідження українського виробника товарів – корпорація «Рошен»

Смірнова К.О. Електронна комерція в Україні: сучасність та перспективи

Шльончак В.В. Пластикові картки: історія розвитку, переваги та недоліки використання

Трубенко О.А. Вплив реклами на споживача

Терещенко С. С. Тенденції та перспективи розвитку торгівлі  промисловими товарами в Одеської області

Ткаченко Ю.О. Інтернет магазин – один із засобів просування товарів на ринок: стратегії розвитку в конкурентному середовищі (на матеріалі Одеської області)

ПЕРЕДМОВА

 

Розбудова незалежної української держави потребує у підростаючого покоління знань сучасного рівня – громадян ХХІ століття, століття великих змін, які щоденно переконують кожного дня, що освіта і культура повинні стати пріоритетними у житті суспільства. Тому високопрофесійний фахівець повинен не лише добре знати свою справу, але й бути гуманною, інтелігентною, моральною людиною.

Економіка – одна з найважливіших складових суспільних відносин. Жити та розвиватись за межами економіки неможливо. Це – особливий світ, світ зі своїми законами, проблемами, протиріччями. «Комфортно» почувати себе в цьому безмежному середовищі людина може тоді, коли володіє законами його існування та розвитку, тобто має економічне мислення, володіє економічною культурою та формує економічну свідомість.

В умовах реформування системи освіти в Україні одним із перших завдань є посилення ефективності використання результатів наукової діяльності та створення умов для інтеграції науки з практичною діяльністю, безперервне підвищення рівня економічної освіти.

Досягнення таких цілей дозволить підняти рівень економічної культури в українському суспільстві, створить сприятливі умови для розвитку підприємницької діяльності. У цьому плані сучасні освітні технології, зокрема, організація наукових студентських конфернцій, надають широкі можливості для досягнення вищезгаданих завдань.

ДПТНЗ «Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище» активно сприяє розвиткові своїх учнів, їх особистості, допомагає розширити світогляд та надає змогу реалізуватися у житті.

Саме з метою залучення молодших спеціалістів до наукової роботи, стало звичним щороку проводити учнівські наукові конференції. Завдяки таким заходам, майбутній спеціаліст здобуває досвіт самостійної роботи з науковою літературою, опрацювання та аналізу різних статтей, вчитися робити на зібраному матеріалі власні висновки та орієнтуватись при відповіді на запитання, поставлені широкою аудиторією.

Метою Всеукраїнської практичної конференції «Науково-практичний підхід до вирішення проблем організації діяльності суб’єктів підприємництва в сучасних ринкових умовах» є узагальнення та розробка практичних рекомендацій в удосконаленні та опануванні учнями навчальної практики в мережі, а також залучення учнів до науково-практичної діяльності та стимулювання і підтримка наукової діяльності молоді.

Завданням науково-практичної конференції є:

  • встановлення творчих контактів та розширення наукових зв’язків між молоддю  регіонів України;
  • стимулювання зацікавленості молоді до громадської діяльності;
  • створення умов для реалізації інноваційного потенціалу молоді.

            Напрямки та спектр проблем, що рекомендується розглянути на конференції:

  • Засади організаційно-провових форм суб’єктів господарювання.
  • Формування господарських зв’язків між суб’єктами господарювання. Проблемa вибору постачальників.
  • Інноваційні перспективи розвитку підприємницької діяльності регіону.
  • Навіщо платити більше, або як обрати систему оподаткування.
  • Порівняльна характеристика основних видів суб’єктів підприємництва.
  • Стан створення та реєстрації суб’єктів підприємництва в регіоні.
  • Схема формування фінансових результатів діяльності підприємства.
  • Договірні взаємовідносини в підприємницькій діяльності.
  • Стан тендерної закупівлі та через Інтернет-магазин.
  • Форми та види оподаткування в контексті нового податкового кодексу.

Постійне, живе спілкування з колегами на науково-практичних конференціях, особливо якщо мова йде про велике географічне охоплення останніх, спільне обговорення кола економічних проблем впливає на формування економічного мислення в майбутніх спеціалістів, забезпечує надходження свіжої інформації про основні тенденції в економіці, гарантує повну відповідність вимогам існуючого ринку.

Виконавчий директор

Асоціації «Централь»

М.М.Бондарєв

ТОРГІВЛЯ ПО-ВІННИЦЬКИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

 

Даценко Т. Б.,

учениця ДПТНЗ «Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище»

 Анотація. В роботі розкрито проблеми і перспективи розвитку торгівлі у Вінницькій області, основні аспекти співпраці з іноземними партнерами, а також шляхи виходу регіону на світовий ринок.

 

Мета дослідження. Виділити головні проблеми та шляхи покращення торгівлі у Вінницькій області. Виявити недоліки та висунути пропозиції щодо удосконалення умов торгівлі в регіоні.

Актуальність. Роль торгівлі в господарстві визначається не тільки її великим історичним шляхом, але й вирішальним впливом на розвиток ринкових відносин. Торгівля відіграє надзвичайно важливу роль у системі соціальної інфраструктури Вінницького регіону, оскільки вона спрямована на задоволення потреб населення, забезпечення робочими місцями, внесення різноманітних товарів на ринок. У даний час регіональна промисловість здатна збільшити обсяги виробництва продукції, поновити виробництво різноманітних товарів широкого вжитку. [3; с. 64]

Важливим напрямком регіональної політики є встановлення зв’язків з іноземними партнерами, адже це сприяє як розвитку держави загалом, так і регіональному розвитку зокрема.

Основна частина. Вінницька область з поміж інших областей виділяється аграрним сектором та переробною промисловістю. В цілому, як домінуючі галузі народного господарства Вінниччини виступають промисловість будівельних матеріалів, ряд галузей легкої та харчової промисловості, буряко-цукрове і зернове виробництво, м’ясо-молочне тваринництво.

Продукція наших підприємств експортується майже у всі країни Європи: Кубу, Тайвань, Бразилію, Сінгапур, Країни Африки, Азії та країни СНД. У великому попиті в цих країнах знаходяться металорізальне обладнання, фрези різних розмірів та конфігурацій, електричні лампи, доїльні апарати для тваринницьких ферм тощо. [2; с.66]

Харчова й переробна промисловість належать до пріоритетних галузей промислового виробництва Вінницької області й стабільно посідає одне з перших місць в економіці області. На Вінниччині виробляють всі життєво необхідні продукти харчування: цукор і олію, борошно й вершкове масло, тваринні жири й консерви, ковбаси й солодощі. За обсягами виробництва продовольчих товарів народного споживання Вінниччина посідає друге місце серед усіх областей України. Харчова промисловість Вінниччини належить до провідної галузі, на яку припадає близько 70% всього виробництва обробної промисловості. [1, с. 96]

Продукція Вінницького машинобудування користується значним попитом та є досить конкурентоспроможною на ринках сусідніх держав завдяки широкій номенклатурі товарів.

Продукція експортується в 25 країн світу. В перспективі, Вінниччина як одна із найбільших сільськогосподарських регіонів України, має всі можливості зайняти певну нішу світового ринку економічно чистої сільськогосподарської сировини і продовольства.

На даний час в області триває реалізація 11 угод про торговельно-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво Вінницької області та Сьвєнтокшиського, Лодзинського воєводств Республіки Польща, Вітебської, Гродненської, Мінської областей Республіки Білорусь, Бєлгородської, Свердловської та Нижегородської областей Російської Федерації, районом Сороки Республіки Молдова, Ясським повітом Румунії та Придністровським регіоном Республіки Молдова.

Найбільш динамічно розвивається співробітництво з регіонами Республіки Польща. В даний час реалізується понад 200 партнерських угод про торговельно-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво територіальних громад області та Сьвєнтокшиського, Лодзинського, Великопольського, Малопольського, Мазовецького, Поморського, Опольського, Вармінсько-Мазурського і Підкарпатського воєводств Республіки Польща. Співробітництво реалізується на рівні районів, міст та місцевих громад і відбувається у різних сферах співпраці.

Крім того, у 2010 році у м. Вінниці був підписаний Протокол про наміри щодо започаткування дружніх відносин між Вінницькою областю України і провінцією Аньхой Китайської Народної республіки, а в червні 2011 р. під час проведення міжнародного інвестиційного форуму «Вінниччина – бізнес в центрі України», був підписаний Протокол про наміри Вінницької обласної державної адміністрації і Осієчко-Баранської Жупанії Республіки Хорватія щодо розвитку торговельно-економічного, науково-технічного та гуманітарного співробітництва.

Узагальнюючи підсумки роботи промислового комплексу області за 2011 рік в умовах непростої економічної ситуації, деякі галузі промисловості не тільки вдалося утримати від подальшого падіння, але й домогтися економічного зростання. Так, підприємства добувної промисловості перевищили минулорічний рівень виробництва на 4,4%, будівельної галузі на 24,6%. Виробництво готових металевих виробів зросло на 8,1%, виробів з деревини – на 0,5%.

Індекс промислового виробництва проти грудня 2010 року становив 89,8%, а проти 2010р. – 97,7%. По Україні індекс за 2011р. складає 107,3%.

Серед регіонів України за індексом виробництва промислової продукції Вінницька область посіла 24 місце. [3, с. 78]

Зниження рівня промислового виробництва у 2011 році відбулось за рахунок спаду виробництва підприємств харчової промисловості (98,5%), легкої промисловості (97,7%), видавничої діяльності (81,2%), машинобудування (94,4%) та підприємств по виробництву та розподіленню електроенергії, газу та води (93,3%). Тому важливим питанням для розвитку реального сектору економіки області є стабілізація роботи промислового комплексу.

Малий бізнес відіграє дуже важливу роль в еконоці кожної країни, тому на початок року в області діяло 107,4тис. суб’єктів малого підприємництва, з яких 5,7тис. – малі підприємства, 100,1тис. – фізичні особи-підприємці та 1,6тис. – фермерські господарства.

За даними органів статистики на початок року кількість малих підприємств на 10тис. наявного населення в області становила 35 одиниць. В малому бізнесі зайнята п’ята частина усього населення працездатного віку області.

За даними моніторингу у 2011 році започаткували діяльність 6811 новостворених суб’єктів господарювання, що на 35,3% менше, ніж у 2010 році, із яких 1074 юридичних осіб (на 19,7% більше) та 5737 фізичних осіб-підприємців (на 40,6% менше). Одночасно припинили господарську діяльність 9467 суб’єктів господарювання (657 – юридичні особи, 8810 – фізичні особи-підприємці).

За січень–вересень 2011р. у розвиток економіки області підприємствами та організаціями за рахунок усіх джерел фінансування вкладено 4063,6 млн.грн. капітальних інвестицій.

Обсяг інвестицій в основний капітал, освоєних підприємствами та організаціями області у січні–вересні 2011р. збільшився у 1,6 разів порівняно з січнем–вереснем 2010 р. та становив 3444,2 млн. грн.

Приріст іноземного акціонерного капіталу в економіці області з урахуванням його переоцінки, утрат і курсової різниці за січень–вересень 2011р. склав 17,3 млн.дол. США.

Приріст іноземного акціонерного капіталу у січні–вересні 2011р. спостерігався на підприємствах харчової галузі на 10,9 млн.дол., добувної на 2,8 млн. дол., сільського господарства — на 1,9 млн. дол., підприємств, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям – на 0,8 млн.дол., хімічної та нафтохімічної — на 0,5 млн. дол.

Товарооборот області за 2011 рік склав 19 млрд. 619 млн.грн. і зріс до 2010 року у порівняльних цінах на 16,9%, а в діючих цінах збільшився на 29,3 %, або на 4 мільярди 449 млн.грн. За темпами зростання товарообороту область займає 5 місце серед регіонів України, а індекс споживчих цін – один з найнижчий в Україні.

Частка товарів вітчизняного виробництва в товарообороті продовольчих товарів становить 93,1%. Цей показник є одними з найвищих в Україні. Обсяг реалізованих послуг за 2011 рік склав 4 млрд. 496 млн. грн., що на 873,2 млн.грн. більше відповідного періоду минулого року. Середньообласний темп зростання становить 24,1%. [3, с. 56]

Населенню реалізовано послуг на 930,9 млн.грн., що становить 19,6% від загальних обсягів і на 15,8 % більше відповідного періоду минулого року.

За 2011 рік на одну особу надано послуг на 2739,8 грн.. Абсолютний приріст реалізованих послуг на одну особу (рейтинговий показник) становить 533,8 грн. [3, с. 57]

Протягом I півріччя 2011 року обласна державна адміністрація спрямовувала свою діяльність на розвиток співробітництва з регіонами країн-членів Євросоюзу, країн СНД та інших країн світу.

Пріоритетними напрямками роботи були:

  • залучення в економіку області іноземних інвестицій шляхом постійного моніторингу пропозицій з боку інвесторів, налагодження контактів з міжнародними фінансовими інституціями та міжнародними організаціями;
  • супровід конкретних інвестиційних проектів та надання всебічної допомоги в їх реалізації;
  • здійснення заходів з поглиблення діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування області щодо практичної реалізації Програми європейської інтеграції України;
  • налагодження міжнародного співробітництва регіонів та територіальних громад області з зарубіжними країнами в рамках міжрегіонального, транскордонного і прикордонного співробітництва у сфері зовнішньої торгівлі, гуманітарних питань, соціальної політики;
  • сприяння активізації зовнішньоекономічних зв’язків підприємств, установ і організацій, розташованих на території області та їх виходу на зовнішній ринок.

За підтримки обласної державної адміністрації, були проведені різні заходи, щодо перспектив євроінтеграційних процесів та розкриття загальноєвропейських напрямків реалізації торгівельної політики в Україні. [3, с. 93]

 

Висновок. Таким чином можна зробити висновок, що у Вінницькій області існують певні проблеми розвитку торгівлі, які потребують негайного вирішення шляхом чіткої державної підтримки для створення сприятливих умов ведення торгівельної діяльності і можливості виходу регіону на світовий ринок та досягнення ним економічної стабільності.

 

Джерела:

 

  1. Дідківський О. С. «Зовнішньоекономічна діяльність підприємств». Навчальний посібник / К.: Знання, 2006.- 462 c.
  2. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. №959-ХІІ, зі змінами та доповненнями.
  3. Звіт про діяльність Вінницької обласної державної адміністрації у сфері зовнішніх зносин і зовнішньоекономічної діяльності за I півріччя 2011 року.
  4. http://books.tr200.ru/
  5. http://finance-library.com.ua/
  6. http://pidruchniki.com.ua/

Ключові слова: експорт, імпорт, інвестори, малі підприємства, європейська інтеграція, економіка, світовий ринок.

 

ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

 

Лиса О.

учениця ДПТНЗ «Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище»

 Анотація. В роботі розкрито сучасні проблеми та перспективи працевлаштування молоді в межах України, державна допомога у питаннях працевлаштування молоді при підтримці Вінницького обласного центру зайнятості, запропоновані найпопулярніші способи пошуку роботи.


Актуальність. З кожним роком на ринку праці вимоги до робітників зростають і молоді все важче влаштуватись на роботу. В умовах кризи пропозиції робочих місць значно скоротилися, а отже і шанси людини без стажу влаштуватись на роботу мізерні. Тому тема молодіжного працевлаштування в нинішніх умовах економіки є актуальною та загально -важливою.

Аналіз останніх досліджень. Молодь більше за інших потерпає на ринку праці. Співробітники Українського інституту соціальних досліджень встановили, що головною ознакою становища молоді на ринку праці залишається диспропорція між пропозицією та попитом на робочу силу. На сьогодні більшість молоді прагне працювати і мати власні кошти. Це доведено високим рівнем економічної активності громадян віком 15-24 років, що становив у 2011 p. 41,8%, 25-29-річних – 90,3%. Показник реальної зайнятості молоді був нижчим, ніж всього населення. Отже, серед молоді найбільш економічно активними в основному є особи у віці 25-29 років. Водночас найменш конкурен­тоспроможною на ринку праці є молодь віком 15-19 років, яка здебільшого не має професійної освіти і досвіду роботи. Рівень безробіття молоді з вищою освітою, професійно-технічною та повною загальною суттєво вищий, ніж у відповідних груп всього працездатного населення. [1; с.108]

Мета дослідження. Простежити вплив рівня життя та пріоритетів на ринку праці. Виявити недоліки та висунути пропозиції щодо удосконалення молодіжного працевлаштування. Проаналізувати думку молоді щодо цього питання за допомогою анкетування та запропонувати шляхи вирішення проблем працевлаштування

Виклад основного матеріалу. Молоді, яка отримала освіту, важко вперше влаштуватися на роботу, яка б відповідала отриманій професії або спеціальності. Одним із варіантів вирішення цієї проблеми є активна політика держави спрямована на забезпечення робочими місцями молодих людей.

Протягом останніх років Україна зробила багато для формування і реалізації нової державної молодіжної політики, спрямованої на створення державою умов для надання кожній молодій людині соціальних послуг з навчання, професійної підготовки та працевлаштування. Статтею 43 Конституції України зазначено, що “кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він сам вільно обирає або на яку вільно погоджується,” а ст. 46 закріплює, що “громадяни мають право на соціальний захист у разі… безробіття з не залежних від них обставин”, тобто захист також гарантується з боку держави.

На стан ринку праці впливає рівень життя та стандарти життя молоді. Високий рівень та стандарти життя молодих людей проявляються у вимогах до умов праці. Це перш за все стосується оплати праці, шкідливих умов, травматизму та звісно престижності роботи.

Освіта розглядається як інвестиції в людський капітал, який в постіндустріальному суспільстві є найбільш вагомим елементом національ­ного багатства. Під людським капіталом дослідники розуміють накопичені продуктивні здібності, знання, обдарування. [2; с.92]

Ми поставили собі за мету дізнатись думку наших студентів. Для цього ми провели анкетування, в якому дали змогу вільно висловитись про майбутнє працевлаштування. Ми розглянути такі питання: «Чи замислювався ти над майбутнім працевлаштуванням? Які з способів знайти роботу тобі відомі? Який з них ти вважаєш найефективнішим?» та багато інших. Звісно кожен відповів по-своєму, але можна виділити декілька загальних відповідей. На запитання «Які з способів знайти роботу тобі відомі?» більшість відповіли – інтернет, засоби масової інформації, газети та знайомі, але найефективнішим способом вони вважають – газети та через знайомих. Під час анкетування ми опитали 200 респондентів (учнів 1,2,3,4 курсів) і на основі наших анкет ми сформували подану діаграму.

 


На сьогоднішній день, в післякризовий період, найбільш актуального професією на ринку праці є менеджер з продажу. В умовах жорсткої конкуренції бізнесменам просто необхідні професійні рекламники, які зможуть залучити людей до їхньої продукції.Далі в рейтингу йдуть інженери та кваліфіковані працівники. Після них ідуть бухгалтері, продавці та торгові представники. Найцікавіше – раніше торгові представники були більш затребувані, ніж продавці.

В конкурентній боротьбі за робочі місця молодь має гірші шанси на працевлаштування. Велика частка молоді, яка не витримала конкурентної боротьби з представниками старших вікових поколінь, виштовхується на нерегульований ринок праці. Серед молоді досить поширеною є тіньова зай­нятість, що не сприяє нормальному розвитку робочої сили молоді.

Оплата праці молоді низька і не відповідає вимогам повного відтворення робочої сили, зміцненню здоров’я і відновленню рівня працездатності молоді.

Привабливим, але дорогим засобом є прямі державні вкладення в створення нових робочих місць. Значно кращу перспективу в українських умовах можуть мати заходи, спрямовані на комплексне регулювання попиту й пропозиції праці. Уряду слід звернути особливу увагу на категорії працівників, що працюють у певній фірмі, але зайняті неповний робочий час або на тих, що працюють тимчасово на різних роботодавців та прийняти ефективну економічну програму для подолання безробіття в країні. [3; с.31]

Висновки Підсумовуючи наше дослідження, робимо висновок: підтримка держави дуже потрібна для молоді, особливо в питаннях працевлаштування. Якісна розробка та здійснення нормативних актів щодо умов, прав та гарантій зайнятості, механізму працевлаштування та соціального захисту забезпечать легке входження молоді в економічну сферу та задоволення попиту на робочу силу на регіональному ринку праці. Хоч держава робить кроки назустріч студентам, але якщо самі вони не почнуть діяти, тобто відповідально та

серйозно відноситись до навчання, тоді не зможуть досягти поставлених цілей – знайти високооплачувану роботу.

 

Джерела:

 1. Бріт О.В. Сучасний зареєстрований ринок праці як інструмент державного регулювання забезпечення роботою фахівців з вищою освітою // Економіка та держава. – 2009-№1-с.106-108.

2. Василишина С.О. Особливості державного регулювання ринку праці молоді // Економіка та держава – 2009- №3.-с.91-94.

3. Торгівля людьми і трударі з України // Безпека життєдіяльності. – 2009-№3.-с.28-34.

 


ІННОВАЦІЙНІ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 Вдовичин Н.Т.

учениця Івано-Франківського Вищого професійного училища готельного сервісу і туризму

 Потреба підвищення конкурентоспроможності та виходу промислових підприємств на вимагає формування такого типу розвитку економіки, який забезпечить її ефективне функціонування та зростання у майбутньому. Досвід розвинених країн показує, що таким типом розвитку є інноваційний.

 

Актуальність дослідження іннова-ційних перспектив в сучасних умовах господарювання визначена необхідністю врахування того, що розвиток господарських процесів в Україні пов’язаний з глобальними тенденціями, зокрема, інноваційного розвитку, глобальної конкурентоспроможності.

Під інноваційним розвитком загальноприйнято розуміти сукупність безперервно здійснюваних у просторі та часі якісно нових, прогресивних змін. Інновації є результатом інтелектуальної діяльності людини, її творчого процесу, відкриття, винаходу та раціоналізації у вигляді нових чи відмінних від попередніх об’єктів.

Питання інноваційного аспекту розвитку вітчизняних підприємств на сьогодні досліджується у роботах таких науковців як В.М.Геєць, С.М.Ілляшенко, Л.І.Федулова, О.Є.Кузьмін, Н.І.Чухрай, О.О.Лапко та ін. Вчені досліджують передумови інноваційного розвитку, розглядають перешкоди їх практичної реалізації та можливі шляхи подолання негативних тенденцій у даній сфері.

За даними офіційного сайту м. Івано-Франківська протягом 2010р. в м. Івано-Франківську інноваційною діяльністю займалося 27 промислових підприємств, або 24,3% від кількості обстежених підприємств [6].

Над впровадженням продуктових інновацій працювали підприємства машинобудування, з виробництва харчових продуктів та напоїв, металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, целюлозно-паперового виробництва, видавничої діяльності, виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції.

Для підвищення технічного рівня виробництва на підприємствах було впроваджено 18 нових технологічних процесів, 83,3% з яких ресурсозберігаючі та маловідходні. Для здійснення інновацій, промисловими підприємствами було придбано 64 нові технології.

На проведення інноваційних заходів у 2010р. було витрачено 7,5 млн.грн.

Понад 85% інноваційно активних підприємств реалізовували інноваційну продукцію, обсяг якої у 2010р. склав 176,5 млн.грн., або 6,0% загального обсягу реалізованої промислової продукції.

В області проводяться конференції, семінари, круглі столи, презентуються інноваційні проекти (напр. з вироблення альтернативних джерел енергії за рахунок води, у будівництві новітніх технологій при виготовленні склопакетів “нового покоління” на обладнанні німецького виробництва, у сфері розвитку сільського зеленого туризму), конкурси інноваційних ідей серед науковців.

За даними Головного управління статистики в Івано-Франківській області у 2010р. на інноваційні заходи було спрямовано 2090,5 млн.грн.

Виключно власними коштами забезпечувалось фінансування інно-ваційних витрат у промисловості м.Коломиї, Верховинського, Городенківського, Косівського, Рогатинського, Снятинського та Тисменицького районів. Кредити для розвитку інноваційної діяльності використали підприємства м.Івано-Франківська та Надвірнянського району.

У 2010р. в області обсяг поставленої на ринок інноваційної продукції склав 305,8 млн.грн., або 2,3% загального обсягу реалізації. Вищої результативності від впровадження технологічних інновацій у виробництво досягнуто підприємствами міст Івано-Франківська і Калуша, де частка інноваційного продукту у загальному обсязі реалізованої промислової продукції перевищила аналогічний показник по області і склала 4,5–6%.

Інноваційний розвиток регіону здійснюється у рамках Стратегії економічного і соціального розвитку територій області до 2015 року, що затверджена обласною державною адміністрацією. Затверджено Програму розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності області до 2015 року, метою якої є удосконалення системи управління науково-технічною та інноваційною діяльністю шляхом створення та відновлення спеціалізованих структур підтримки інновацій [4].

З метою забезпечення наукової та іншої підтримки впровадження програм і проектів інноваційного розвитку регіону створено Карпатський регіональний центр інноваційного розвитку, основними функціями якого є забезпечення інформаційно-аналітичної, методичної, організаційної та іншої підтримки інноваційного розвитку Закарпатської та Івано-Франківської області [5].

Необхідною умовою готовності регіону до активізації інноваційної діяльності є удосконалення інноваційної інфраструктури відповідно до Програми “Створення в Україні інноваційної інфраструктури” на 2009 – 2013 роки [12]. Аналіз наявної в Західному регіоні інноваційної інфраструктури свідчить про її недостатній розвиток і неспроможність охопити усі ланки інноваційного процесу. Сформовано лише окремі елементи інноваційної інфраструктури. Так, в Івано-Франківській області представлені такі її елементи – технологічний парк, інноваційний бізнес-інкубатор, дослідницький центр з питань інновацій, центр науково-технічної та економічної інформації, інноваційно-технологічний кластер, 3 центри комерціалізації інтелектуальної власності та 3 навчально-наукових центри [3].

Особливої уваги заслуговує питання фінансування інноваційного розвитку. Високотехнологічні і наукомісткі галузі в Україні не володіють необхідними фінансовими ресурсами для інноваційного розвитку, що посилює спеціалізацію України на сировині і товарах з низьким рівнем переробки. В Україні Законом України “Про інноваційну діяльність” передбачено можливості фінансової підтримки інноваційної діяльності суб’єктам інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів [1], однак, практично усі пільги, які передбачені законодавством для суб’єктів інноваційної діяльності передбачають використання бюджетних коштів. А оскільки бюджетне фінансування інноваційної діяльності перебуває на дуже низькому рівні, то ефективність та спроможність виконання передбачених пільг викликає значний сумнів. У світовій практиці державна підтримка інноваційної сфери здійснюється шляхом прямого і непрямого регулюванням, зокрема: прямі методи регулювання, що здійснюються переважно у двох формах – адміністративно-відомчій і програмно-цільовій; непрямі – за рахунок податкових форм непрямих методів стимулювання інноваційної діяльності, які реалізуються, здебільшого, у вигляді податкового кредиту, податкових канікул та податкових знижок.

Таким чином, на сучасному етапі економічного розвитку підприємствам Івано-Франківської області для подолання розриву в економічному розвитку необхідно максимально використовувати наявний інноваційний потенціал.

Особливої уваги вимагає врахування переліку основних чинників, зокрема, забезпеченості науковими кадрами, рівня інноваційної активності господарюючих суб’єктів, проведення фундаментальних досліджень, зв’язку наукової сфери із виробничою, рівня інституційного забезпечення даного напряму роботи, а саме, його стратегічного планування, розвитку відповідної інфраструктури, фінансово-інвестиційної підтримки для виконання завдань інноваційного розвитку. Вирішення зазначених положень дозволить не тільки зміцнити інноваційний потенціал, але і підняти рейтинг конкурентоспроможності регіону.

Д

Джерела:

 

  1. Закон України “Про інноваційну діяльність” [Електронний ресурс]. –http://zakon.rada.gov.ua/
  2. Державна цільова економічна програма “Створення в Україні інноваційної інфраструктури” на 2009-2013 роки // Постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р. N 447. [Електронний ресурс]. –http://search.ligazakon.ua/
  3. Казмірчук С. Інноваційний розвиток регіону: наявний потенціал, проблеми та перспективи // Галицький економічний вісник. – 2010. – № 1(26) – С. 25-35.
  4. Програма розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності Івано-Франківської обл.до 2015 року. [Електронний ресурс]. – http://www.orada.if.ua/
  5. Положення про державну бюджетну установу «Карпатський регіональний центрінноваційного розвитку». [Електронний ресурс]. – http://www.in.gov.ua/
  6. http://www.mvk.if.ua/inprod/ Офіційний сайт м. Івано-Франківська (розділ ««Інноваційний продукт»)
  7. http://www.stat.if.ukrtel.net/Головне управління статистики у Івано-Франківській області

 

 

 

ФОРМУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ. ПРОБЛЕМИ ВИБОРУ ПОСТАЧАЛЬНИКІВ

Іванюк І. Т.

учениця Івано-Франківського Вищого професійного училища готельного сервісу і туризму

Суть, значення господарських зв’язків

Сучасний розвиток ринкової економіки, посилення конкуренції передбачає перехід до активної комерційної діяльності юридичних та фізичних осіб, створення підприємств різних форм власності. Вирішення цієї проблеми залежить від рівня підготовки фахівців у галузі підприємництва, які повинні мати глибокі знання ринкових відносин, високі організаційні здібності у сфері комерційної діяльності.

Господарські зв’язки – необхідна умова діяльності підприємства, тому що вони забезпечують безперервність постачання, безперервність процесу виробництва й своєчасність відвантаження й реалізації продукції. Кожне підприємство в процесі комерційної діяльності вступає в економічні і юридичні відносини зі своїми клієнтами, постачальниками й партнерами. В економічній літературі ці взаємини звичайно характеризуються терміном «господарські зв’язки» .

Система господарських зв’язків включає, зокрема:

  • Участь торговельної організації в розробці промисловими підприємствами;
  • Планів виробництва товарів за допомогою надання заявок і замовлень;
  • Господарські договори;
  • Контроль за дотримання договірних зобов’язань;
  • Участь у роботі товарних бірж й оптових ярмарків;
  • Перевірку якості (експертизу) товарів, що поставляють;
  • Установлення оптимальних фінансових взаємин;
  • Застосування адміністративно-правових норм та ін.

Система господарських зв’язків торгівлі із промисловістю-найважливіша складова частина господарського механізму, що представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, об’єднань, фірм, галузей господарства зі споживачами продукції [2].

Таким чином, основне місце в господарських зв’язках торгівлі належить міжгалузевим зв’язком в галузях, що виробляють споживчі товари, по поставках цих товарів. Установлення таких зв’язків за посередництвом торгівлі дозволяє погоджувати економічні інтереси цих галузей, забезпечувати збут випущеної ними продукції, і взаємний обмін нею, стимулювати і визначати подальший розвиток виробництва. У рамках цих зв’язків відповідні галузі промисловості на основі вимог торгівлі й у відповідності зі своїми виробничими й фінансовими можливостями випускають товари й поставляють їх у сферу обігу. Торгівля при цьому має можливість впливати на галузі, що роблять товари, у багатьох відносинах, у тому числі відносного обсягу, асортиментів, якості й забезпечувати їхнє доведення до кінцевого споживача.

Під оптимізацією формування господарських зв’язків ми розуміємо мінімізацію витрат на їхнє встановлення і підтримку при забезпеченні запланованого обсягу виробництва продукції.

В даний час установлення вищевказаних господарських зв’язків відбувається стихійно, вільний вибір контрагентів на основі співвідношення попиту та пропозиції не завжди економічно виправданий і ефективний. Цим обумовлена постановка проблеми вивчення стану сировинної бази, а також господарських зв’язків підприємств промпереробки з постачальниками сировини з погляду їхньої оптимізації.

Проблеми вибору постачальників на прикладі НТФ «Смерічка»

В умовах переходу до ринку в Україні виникла значна кількість торгово-посередницьких структур, що обслуговують господарський оборот підприємств, фірм і компаній.

Тому значно загострилася проблема раціональної організації господарських зв’язків між постачальниками і споживачами товарів народного споживання.

Важливість вибору постачальника пояснюється не лише функціонуванням на сучасному ринку великої кількості постачальників однакових

матеріальних ресурсів, але і тим, що він має бути, передусім, надійним партнером товаровиробника в реалізації його стратегії організації виробництва. Раніше постачальник розглядався як продавець, що надає необхідний матеріал, якого не цікавили проблеми ефективного виробництва і якості вироблюваної з його матеріалів продукції.

У сучасних умовах господарські суб’єкти все більше усвідомлюють свою взаємозалежність і відповідальність один перед одним. Постачальники і фірми – покупці стають партнерами по бізнесу.

Вибір постачальника є одним з найбільш важливих завдань закупівельної логістики. Деякі менеджери недооцінюють значення правильного вибору постачальника для ефективного функціонування усієї компанії, а воно забезпечується, багато в чому, чітким виконанням постачальниками своїх функцій. Деякі дослідження показують, що в багатьох компаніях світу, принаймні, 50% проблем, пов’язаних з якістю, виникає із-за товарів і послуг, якими їх забезпечили постачальники.

Можливі два напрями вибору постачальника :

  • 1. Вибір постачальника з числа компаній, які вже були вашими постачальниками (чи є ними) і з якими вже встановлені ділові стосунки.
  • 2. Вибір нового постачальника в результаті пошуку і аналізу ринку, що цікавить, : ринку, з яким фірма вже працює, або абсолютно нового ринку

Договір є засобом, що регулює відносини партнерів у здійсненні господарської діяльності і визначається як згода сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення зобов’язань[2]. Договір виконує такі функції: юридично закріплює відносини між партнерами, що надає характер зобов’язань, виконання яких захищено законом; визначає порядок, способи і послідовність здійснення дій партнерами; передбачає способи забезпечення зобов’язань і наслідки їх невиконання. З економічної точки зору укладення договорів, зокрема договорів купівлі-продажу, поставки, має суттєвий вплив на товарооборот підприємства. Так, уклавши договір з покупцем, підприємство оптової торгівлі може планувати виконання своїх зобов’язань таким чином, щоб його транспортні витрати і витрати по зберіганню товару були мінімальними, що, у свою чергу, суттєво впливає на ціну товару[3].

На результат вибору постачальника для НТФ “Смерічка” суттєвий вплив здійснюють результати роботи згідно з уже укладеними договорами. Оцінку постачальників потрібно проводити не тільки на стадії пошуку, але й в процесі роботи з вже відібраними постачальниками. Для оцінки вже відомих постачальників часто використовують методику ранжування, за допомогою якої розробляється спеціальна шкала оцінок, що дозволяє розрахувати рейтинг постачальника[5].

 Алгоритм вибору постачальника

  Формуючи господарські зв’язки НТФ “Смерічка” своїми постачальниками обрала ТМ “Княгинин”, “Тикаферлюкс” та “ЕКО-продукт “Карпатські чаї”, які вже кілька років поспіль співпрацюють з навчально тренувальним центром. [6].

Також великий вплив на такий вибір здійснив той фактор, що дані постачальники пропонують товари які є екологічно чистими. Наприклад “ЕКО-продукт “Карпатські чаї” виготовляють свою продукцію з екологічно чистих продуктів та трав і рослин що були вирощеними на схилах Карпат.

ТМ”Княгинин” пропонує спиртні напої які виготовляються тільки у нашій області і аналогів даному товару нема.

“Тикаферлюкс” пропонує хутряні вироби що користуються великим попитом та довірою покупців оскільки це бренд на вітчизняному ринку уже давно і встиг затвердити себе як виробник якісного товару.

Господарські зв’язки з новими постачальниками є певною мірою ризикованими. За умови неспроможності або несумісності постачальника у споживача можуть виникнути зриви у виконанні виробники програм або ж прямі фінансові втрати через це фірма шукає різні способи, які дозволяють виявляти несумлінних постачальників[4].

Таким чином, сучасні підприємства під час вибору постачальник сьогодні в основному покладаються на власну інформацію. При цьому на підприємстві, яке має велику кількість постачальників, може бути сформований список добре відомих партнерів, яким можна довіряти. Затвердження договорів з цими постачальниками, дозвіл попередньої оплати за постачання передбаченої продукції здійснюється відповідно до спрощеної схеми. Якщо ж прогнозується підписання договору з постачальником, відсутнім у названому списку, то процедура затвердження і оплати укладається проведенням необхідних заходів, які забезпечують безпеку фінансових та інших інтересів.

Організація господарських зв’язків з постачальниками товарів посідає особливе місце серед інструментів комерційної діяльності торговельного підприємства, то що ця система представляє сукупність форм , методів і важелів взаємодії підприємства зі споживачами продукції, виражена в основній діяльності щодо формування асортименту товарів.

Джерела:
  1. Конституція України: Прийнята на п”ятій сесії ВРУ 28.06.96. // ВВРУ. – 1996.- №30.- ст.141.
  2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.
  3. Цивільний кодекс України, ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356, 655 )
  4. Апопій В.В. Бабенко С.Г., Гончарук Я.А. «Комерційна діяльність»,Видавництво «Знання», 2008,- 101 с. Арредондо Л. Искусство деловой презентации/ пер. С англ- Челябинск: Урал, 2010, – 519с.
  5. http://www.e-tenders.com.ua/
  6. http://SmerichkaIF18@ukr.net

 

ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кривовязюк О.І.

учень Волинськогоий технікуму НУХТ

 Різноукладність економіки перед-бачає функціонування різноманітних форм господарювання, кожна з яких повинна мати сприятливі умови для максимального використання свого ресурсного потенціалу за обов’язкової рівноправності вільного вибору партнерів з ринку і реалізації продукції, розпоряджання одержаним доходом. Форми господарювання та економічні відносини в різноукладній економіці будуть відрізнятися за правовим статусом, регіонами поширення, організаційно-правовими формами, масштабами виробництва, функціональною діяльністю та галуз-евою спрямованістю.

Вибір організаційно-правової форми господарювання за таких обставин буде відігравати надзвичайно важливе значення.

Організаційно-правова форма господарювання – це форма здійснювання господарської діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками або учасниками, режим майнової відповідальності за зобов’язаннями підприємства, порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

До організаційно-правових форм господарювання нині відносять [1]:

– підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності (фермерське, приватне, державне, казене, комунальне, дочірнє, іноземне, об’єднання громадян, підприємство споживчої кооперації, індивідуальне, сімейне);

– господарське товариство – підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку (акціонерне, товариство з обмеженою діяльністю, товариство з додатковою діяльністю, повне, командитне);

– кооператив – юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (виробничий, обслуговуючий, споживчий, сільськогосподарський, кооперативний банк);

– організація, установа, заклад – організаційна структура, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна (державна, комунальна, приватна, об’єднання громадян);

– об’єднання підприємств – господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств (юридичних осіб) з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (асоціація, корпорація, консорціум, концерн, холдингова компанія тощо);

– відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи (філії, представництва);

– об’єднання громадян (політична партія, громадська організація, релігійна організація, профспілка, творча спілка, благодійна організація тощо);

– інші організаційно-правові форми (підприємець, товарна біржа, фондова біржа, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд і т.д.).

Суб’єкти господарювання України можуть обирати організаційно-правову форму незалежно від місця розташування.

Впродовж усього часу функціонування економіки України було створено значну кількість суб’єктів ЄДРПОУ за видами економічної діяльності та організаційно-правовими формами господарювання. Створення суб’єктів характеризує значний динамізм, особливо останні 15 років, з часу прийняття Конституції України. Так, якщо на початку 1997 року їх налічувалось 615686, то на 1 січня 2012 року їх загальна кількість складає 1323807 одиниць, тобто зросла в 2,15 рази [2].

У Волинській області зареєстровано 20480 суб’єктів господарювання, що складає лише 1,54 % від загальної кількості зареєстрованих в Україні. Структура організаційно-правових форм суб’єктів господарювання Волині та в Україні загалом представлено в таблиці 1.

 Таблиця 1

Структура організаційно-правових форм суб’єктів господарювання Волині та в Україні, % [2]

 

Організаційно-правова форма суб’єктів господарювання

Україна

Волинська область

Підприємство

30,65

29,9

Господарське товариство

37,66

21,11

Кооператив

2,58

3,61

Організація, установа, заклад

8,42

16,35

Об’єднання підприємств

0,46

0,24

Відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи

4,13

5,31

Об’єднання громадян

12,98

21,73

Інші форми

3,12

1,69

Як бачимо, існують деякі відмінності в структурі організаційно-правових форм суб’єктів господарювання України та Волинської області: по Україні значно більшою є частка господарських товариств, і в деякій мірі підприємств та їх об’єднань, тоді як на Волині переважає частка кооперативів, організацій та установ, а також в значній мірі об’єднань громадян. Такі розбіжності мають різні причини: так, створення об’єднань громадян пояснюється з одного боку тим, що вони виникають у більшій мірі там, де існує слабкий соціальний рівень захисту населення, а також багатонаціональним складом населення області, прикордонним її розташуванням.

Також слід відмітити, що темпи створення різноманітних організаційно-правових форм суб’єктів господарювання України та Волинської області суттєво різняться за період 1997-2011 років: якщо в середньому по Україні індекс зростання становить 2,30, то у Волинській області індекс зростання склав 2,16. Це означає, що створення підприємств на Волині йде повільніше, ніж в середньому по Україні, що пояснюється тим, що область є аграрним регіоном, де значно менша потреба у господарюючих об’єктах.

Порівняємо фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування суб’єктів господарювання в період найшвидшого зростання їх кількості (з 2000 до 2011 року). Так, у 2000 році даний показник по Україні становив 13933 млн грн., у Волинській області – (-16,6) млн грн. У 2011 році даний показник по Україні становив 91045 млн грн. (за січень-вересень), по Волинській області – 699,6 млн грн. Загальний ріст цін у зазначеному періоді по Україні складає 149,1 %, по Волинській області 122,0 %. Таким чином, фактичний ефект від зміни структури організаційно-правових форм суб’єктів господарювання по Україні склав 51718 млн грн., а по Волинській області – 559,8 млн грн.

Таким чином, економічний розвиток держави залежить від форм власності на засоби виробництва та виготовлену продукцію. Зважаючи на це, розвиток економічних відносин повинен відбуватися на тих організаційно-правових формах, які здатні на довгий період часу забезпечити стабільне зростання в економіці країни.

 

Джерела:

1. Державний класифікатор України. Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 (від 01.01.2010 року).

2. Державна служба статистики України. Офіційний веб-сайт [Електронний ресурс] / http://www.ukrstat.gov.ua/.

3. Головне управління статистики у Волинській області. Офіційний веб-сайт [Електронний ресурс] / http://www.lutsk.ukrstat.gov.ua/.

 

  НЕОБХІДНІСТЬ ВИЯВЛЕННЯ РИЗИКІВ КРЕДИТУВАННЯ ПРИ АНАЛІЗІ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 Чуб С.А.

учень Волинського технікуму

Національного університету

харчових технологій

 В наш час, в період світової фінансово-економічної кризи підприємства потрапляють в дуже складні умови господарювання. Насамперед це пов’язано з швидкими змінами зовнішнього середовища функціонування, економічною нестабільністю і технологічним процесом. Це негативно впливає на фінансові ресурси підприємств, а також робить неможливим зміцнення фінансової бази в майбутньому. Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефектив-нішого інвестування фінансових ресурсів набувають важливого значення для підприємства. Через це юридичні особи мають великий ризик при отриманні кредиту та проведенні інших важливих фінансових операцій.

Термін ризик в перекладі з італійської (risiko) – це «небезпека», «загроза»; слова «ridsikon», «ridsa» в грецькій – це «стрімчак», «скеля»; у французькій «risdoe» – «об’їжджати скелю».

В економічній літературі не існує єдиного загально визнаного та загальноприйнятого тлумачення поняття «економічний ризик» [1]. Віділяють такі різні поняття цього слова:

1)                 ризик – невизначеність, пов’язана з якою-небудь подією або її наслідком[2];

2)                 ризик – це імовірність загрози втрати підприємством частини своїх ресурсів, недодержання доходів або прояв додаткових витрат в результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності[3];

3)                 ризик – це дія, здійснювана в умовах вибору в надії на сприятливий результат, коли у випадку невдачі існує небезпека опинитися в гіршому становищі, ніж до вибору[4].

На наш погляд, ризик – це частота, з якою може проявлятися небезпека. Він визначається, як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу.

Економічний ризик – це економічна категорія, притаманна діяльності суб’єктів господарювання, яка пов’язана із подоланням невизначеності, конфліктності, альтернативності в ситуаціях оцінювання, управління та неминучого вибору. [5].

Всі ризики взаємообумовлені. В ієрархічній системі ризиків можна відобразити такі різновиди:

–      інвестиційний ризик;

–      підприємницький ризик;

–      фінансовий ризик;

–      ринковий;

–      портфельний;

–      та інші види ризику.

Фінансовий ризик пов’язаний з грошово-фінансовою сферою й призводить до загрози грошових втрат підприємцем, банком, підприємством. Водночас фінансовий ризик ділиться на валютний, кредитний, інвестиційний[1].

Кредитні ризики посідають одне з головних місць у групі фінансових ризиків. Він виникає в результаті:

–     неможливості позичальника створити у майбутньому адекватний  грошовий потік;

–     невпевненості у реалізації в майбутньому за необхідною ціною застави під кредит;

–     погіршення іміджу (репутації) позичальника через непередбачені несприятливі зміни у діловому світі.

Банки повинні ретельніше оцінювати кредитні ризики, ніж інші кредитори, оскільки вони надають у користування не власні гроші, а гроші своїх вкладників. До групи кредитних ризиків можна віднести відсотковий ризик, ризик ліквідності та у вузькому розумінні фінансовий і проектний ризики.

Відсотковий ризик пов’язаний з різним коливанням відсоткових ставок. Для банку – цей ризик змінює середню відсоткову ставку по депозитам і середню відсоткову ставку по виданим кредитам.Ризик ліквідності виникає через невпевненість у майбутній реалізації якось активу за передбачену ціну.

Фінансовий ризик – це ризик фінансового лівериджу. Тобто чим вищий фінансовий ліверидж компанії, тим більша невпевненість у забезпеченні позичкових коштів власним капіталом. Проектний ризик у вузькому розумінні виникає при оцінці кредитної пропозиції клієнту з метою фінансування певного інвестиційного проекту.

Проблеми кредитних ризиків та шляхи вдосконалення його методів досліджували такі відомі науковці, як О.В. Дзюблюк, О.В. Васюренко, Б.С. Івасів, М.М. Мороз, Л.О. Примостка, М.І. Савлук, Р.І. Тиркало та ін. Але питання щодо зменшення кредитного ризику потребують подальших досліджень і розробок.

Більшість комерційних банків України до недавнього часу при оцінці кредитного ризику враховували лише одне з можливих його джерел – фінансові можливості підприємства ( об‘єктивний ризик пов’язаний з підприємством ) . Практика показала, що дуже багато позичальників не повертають кредити не тому, що не мають можливості, а тому, що не бажають цього робити. В цьому випадку банк вимушений подавати до суду і може стикнутися з проблемою недосконалості укладення кредитної угоди. Це показує, що при оцінці кредитного ризику потрібно аналізувати повну діяльність підприємства.

Аналіз результатів фінансово господарської діяльності підприємства полягає в:

  1. Вивчення активів підприємства та джерела їх утворення.
  2. Вивчення контрагентів.
  3. Вивчення структури власного капіталу та залежність від залучених ресурсів.
  4. Коефіцієнтний аналіз

Таким чином, аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємств дозволить врахувати всі ризики невизначеності в майбутньому. З іншої сторони, незважаючи на те, що ризик може привести до збитків, він є рушійною силою господарювання підприємств. Особливу увагу в умовах кризи в нашій країні слід також приділяти впливу на кредитний ризик виникнення форс-мажорних обставин. Також при кредитуванні слід враховувати, що в чистому вигляді ризики не зустрічаються, вони накопичуються та взаємодіють між собою утворюючи системний ризик.

 

Джерела:

1. За редакцією Іващука О. Т. Економіко-математичне моделювання. – Тернопіль: ТНЕУ, 2008.

2. Христиановский В. В., Полшков Ю.Н., Щербина В. П. Экономический риск и методы его измерения. – Донецьк: ДонГУ, 1999. – 250с.

3. Клебанова Т. С., Раевнева Е.В. Теория экономического риска. Учебное пособие. – Харьков: Изд. ХГЭУ, 2001. – 132с.

4. Івченко І. Ю. Економічні ризики: навчальний посібник. – К. Центр навчальної літератури, 2004. – 304 с.

5. Долінський Л. Б. Фінансові обчислення та аналіз цінних паперів: Навч. посіб. – К.: Майстер-клас, 2005. – 192 с.

 

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИХ КОМЕРЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ

Бойко О.А.

учениця групи 2К-10

Вищого професійного училища № 25

м. Хмельницького

Спеціальність «Комерційна діяльність»

 У статті розкрито особливості та переваги впровадження інноваційних комерційних проектів на Хмельниччині: створення парку найбільш цікавих культурно-історичних пам’яток області у мініатюрі “Все Поділля”, як нового цікавого туристичного об‘єкту та презентаційного майданчика для загальної картини регіонального туристичного потенціалу.

Постановка проблеми у загальному вигляді… Ключовий туристичний потенціал Хмельницької області пов’язаний з красивою природою і ландшафтами, такими як Дністер, Товтри, ліси та озера на півночі, з багатою історичною і архітектурною спадщиною (Кам’янець-Подільський, Меджибіж, Самчики), мінеральними джерелами, лікувальними та реабілітаційними медичними установами. Область має численні природні заповідники, парки, заказники, пам’ятники, історичні місця та реабілітаційні медичні установи. Збільшується частка туристичної галузі, що представлена агротуризмом в Кам’янець-Подільському, Новоушицькому та Шепетівському районах [3, с. 23].

Зі стратегічної точки зору Хмельницька область входить в першу п’ятірку областей України щодо кількості туристичних місць, проте туризм не є найголовнішою галуззю в розвитку економічного потенціалу області. Окрім відомого Кам’янця-Подільського є й інші перспективні місцевості: музей М.Островського, паркова зона “Самчики”, курорт “Сатанів”, місцевості навколо церкви-фортеці с. Сутківці, карстова печера “Атлантида”. Варто зазначити, що для Хмельниччини найбільш перспективні види туристичної діяльності – це сільський та агротуристичний відпочинок, а також історичні, культурні, оздоровчі та курортні туристичні місця. Розвиток туризму в регіоні передбачає вдосконалення існуючих та розбудову додаткових туристичних можливостей, поєднуючи історичні і культурні місця відпочинку і дозвілля з потенціалом сільського та агротуризму.

Аналіз останніх досліджень та публікацій…Досить багато науковців зверталося до проблем та перспектив розвитку організації туристичної діяльності в Україні. Туристичні ресурси, архітектурні та історичні пам’ятки безпосередньо Хмельниччини досліджували в своїх працях такі автори, як Л.В. Баженов, С.К. Гуменюк, В.Л. Логвіна, B.C. Прокопчук, І.А. Стасюк та ін. Авторами та ініціаторами створення проекту міні-парк «Все Поділля» є О.Ф. Супрун та А.Ф. Ткачук.

Формулювання цілей статті… У статті досліджується доцільністьстворення унікального соціально-культурного комплексу на Хмельниччині – парку мініатюр «Все Поділля», як додаткового ресурсу підвищення туристичного потенціалу та економічного розвитку області. Висвітлюється комерційна привабливість даного проекту для громади регіону.

Виклад основного матеріалу… Хмельниччина – провідний регіон Південно-Західної України, у якому хочеться жити та працювати, який хочеться відвідувати та в який хочеться інвестувати.

Особливості географічного положення природного парку, його рельєф, помірний клімат, наявність історико-культурного потенціалу створюють умови для розвитку оздоровчих та пізнавальних форм туризму та екскурсій.

Поділля відноситься до територій, де формувався український етнос. Тут розташовані міста періоду Київської Русі, серед яких Бакотське князівство. Багато історико-культурних пам’яток та місць, пов’язаних з історією національно-визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти, захистом південно-західних кордонів Речі Посполитої від турецько-татарської навали, селянських повстань, історичними подіями Великої Вітчизняної війни [4, с.3].

Будучи обласним центром, Хмельницький весь час приймає гостей і відвідувачів, тому має постійно розширювати свою туристичну пропозицію. До міста часто приїздять не лише звичайні туристи, а й люди у справах або проїздом, які не мають достатньої кількості часу для екскурсій та огляду туристичних пам’яток. Для них Хмельницький стає обличчям області. Саме тому проект створення об’єкту, що представлятиме Хмельницьку область, зробить вагомий внесок у розвиток туристичної пропозиції регіону. Втілення проекту «Все Поділля» дозволить розвивати історико-культурний туристичний потенціал Хмельниччини.

Створення парку мініатюр “Все Поділля” у м. Хмельницькому являє собою проект, спрямований на представлення та популяризацію найбільш значимих історичних, архітектурних пам’яток області та інших регіональних туристичних місць: старий замок Кам’янця-Подільського, стародавнє поселення у с. Губин, Меджибізький замок, маєток Самчики та інші.

Проект парк мініатюр «Все Поділля» є інноваційним для нашого регіону і країни в цілому, адже в Україні досить поширена форма музеїв типу скансенів, а також окремо існують музеї мініатюр, проте діюче та ефективне поєднання усіх цих комплексів буде використано вперше, що саме і забезпечить конкурентоспроможність даного проекту.

Даний проект можна зобразити у формі інноваційного трикутника: вдосконалення туристичного потенціалу регіону, створення унікального соціально-культурного комплексу, збереження історичної, етнокультурної спадщини регіону.

1. Вдосконалення туристичного потенціалу регіону передбачає:

–                популяризацію Хмельницької області як привабливої туристичної і курортної території в Україні та за її межами;

–                поліпшення використання потенціалу та привабливості регіонального історичного, культурного та рекреаційного туризму;

–                розробку нових туристичних продуктів та створення регіональних туристичних брендів і туристичних марок;

–                покращення оглядовості та інформаційної інфраструктури окремих туристичних об’єктів.

–                підвищення попиту на товари та послуги розважальної, комерційної та туристичної сфер діяльності.

2. Створення унікального соціально-культурного комплексу забезпечить:

–                підвищення активності хмельничан та туристів у культурно-мистецькому житті Хмельницького;

–                формування нових рекреаційних ресурсів, які забезпечать якісну та доступну організацію вільного часу людини для її відпочинку з метою відновлення духовних та фізичних сил;

–                забезпечення розвиваючого, естетичного потенціалу дозвілля;

–       формування духовної особистості, зміцнення сімейних цінностей і традицій.

3. Збереження історичної, етнокультурної спадщини регіону:

–                популяризація історичних архітектурних пам’яток Хмельниччини;

–                ознайомлення майбутніх поколінь із унікальністю архітектури, національного ужиткового мистецтва наших предків;

–                виховання поваги до культури, історії, мови, побуту національних звичаїв, традицій та обрядів.

Проект «Все Поділля» містить елементи скансену та музею мініатюр архітектурних та історичних пам’яток (мінімунд).

Ска́нсен – архітектурно-етногра-фічний музей просто неба; село-музей з комплексом міні-музеїв в окремих будівлях.

Мінімунд – (лат. – маленький світ). Архітектурний музей просто неба, де експонуються видатні споруди у вигляді макетів в масштабі 1:25 натуральної величини [6].

За проектом парк мініатюр буде розташовано на території, яка належить сільській раді с. Лісові Гринівці (площа 10 га, яка знаходиться за 1,5 км. від м.Хмельницький). Уся територія парку буде умовно розділена на райони Хмельницької області, де будуть розташовані зменшені копії пам’яток даного району та автентичні старовинні будівлі із зібраними предметами домашнього повсякденного вжитку, сільськогосподарським і ремісничим інструментом. Парк буде обгороджено високим частоколом із великими дерев’яними ворітьми обкованими ковкою, на території будуть розташовані козацький осередок Хмельниччини «Подільська козацька Січ», церква, вітряк, давні криниці-журавлі, діючі кузня, гончарня, гуральня. Відвідувачі зможуть придбати уже виготовлені речі або, з допомогою майстра, виготовити поробки своїми руками.

За задумом, туристам, яким сподобались мініатюри (фортеці, маєтки, садиби тощо) певного району Хмельницької області, можуть одразу замовити туристичний маршрут в інформаційному бюро по історичних та архітектурних пам’ятках даного району.

На території парку розташовується водойми, плануються посіви ділянок із пшеницею, житом, льоном, невеличке пасовище. У парку буде розміщено кінний іподром та стайня для коней, які обслуговуватимуть туристичні маршрути по парку, адже площа парку «Все Поділля» запланована досить великою. На території парку буде розміщено двір-вольєр – «Сільський дворик», який буде населений гусьми, качками, курми, поросятами, кількома козами.

Парк мініатюр «Все Поділля» в перспективі має стати прекрасним місцем не тільки для реалізації туристичних екскурсій, а й для проведення сімейного дозвілля. Що може бути кращим за відпочинок усією сім’єю на природі із цікавою екскурсією, де можна ознайомитись з побутом наших пращурів, оглянути автентичні інтер’єри стародавніх хат, посидіти на лаві, відчути в своїх руках легкість глиняного глечика та важкість дерев`яного рубеля, здивуватись розмаїттю побутових речей та їх застосуванню, зайти до гончарні, кузні та гуральні, познайомитись із тваринками «сільського дворику», відвідати сувенірну крамничку та придбати сувенір на згадку.

Також у парку буде облаштована дитяча зона розваг із змайстрованими дерев’яними гойдалками, які будуть прикрашені різьбленням ручної роботи та розписом в народному стилі.

Ще одна «родзинка» парку – традиційна українська кухня, страви якої готуються «на очах» у відвідувачів або безпосередньо вони беруть участь в приготуванні. Гуральня забезпечить продаж різноманітних наливок виготовлених за давніми народними рецептами.

Поблизу парку буде побудовано автостоянку та два невеликих готелі: один за сучасним європейським стандартом, інший з використанням елементів національного українського колориту, народної культури і архітектури, з дотриманням автентичного стилю.

Поряд із міні-парком „Все Поділля” планується облаштувати торгові місця для проведення щомісячних ярмарків сільськогосподарської продукції, де можна буде придбати щедрі дари полів, ферм і садів. Продукцію безпосередньо будуть реалізувати самі виробники за помірними цінами.

За задумом проекту, територію парку можна використовувати для організації міських та обласних заходів: різноманітних змагань, обрядів, виступів фольклорних колективів, фестивалів, майстер-класів з народних ремесел тощо.

Створення проекту таких масштабів передбачає тісну співпрацю місцевої влади, державних організацій, приватних підприємців регіону, установ, які відповідають за історичну, етнічну та культурну спадщину. Ключові потенційні учасники реалізації проекту: Управління культури, туризму i курортів Хмельницької ОДА, Обласна Рада з туризму, Міська адміністрація, оператори, які обслуговуватимуть об’єкти, представлені у міні-парку.

Реалізація міні-парку «Все Поділля» потребує значних фінансових затрат: планується надходження коштів з бюджету розвитку області, частину – від зацікавлених у втіленні комерційної ідеї підприємців регіону, однак найбільша частка – із зовнішніх джерел (регіонального фонду стратегічного розвитку, за рахунок пілотної підтримки регіонів Євросоюзом) [3, с. 104].

Проект «Парк мініатюр «Все Поділля»» планується реалізувати в рамках проекту ЄС «Підтримка сталого регіонального розвитку в Україні». Саме за цим проектом Європейського Союзу для регіонів України з’явилась можливість отримати грошові вкладення на безоплатних засадах для розвитку економічного потенціалу свого краю, громади. Пропорційне співвідношення залучених джерел фінансування для таких проектів: 80% – кошти Євросоюзу та 20% – кошти місцевої громади. Приблизна вартість проекту – 800 тис. грн. (200 тис. грн. планується залучити у 2012 році та 600 тис. грн. – у 2013 р.).

Комерційна привабливість даного проекту очевидна, адже при мінімальних витратах (близько п’ятої частини від реальної собівартості створення парку) отриманий надприбуток стовідсотково надійте до бюджету регіону, що дозволить суттєво допомогти у економічному розвитку області.

Створення парку мініатюр дозволить покращити стан суб’єктів малого та середнього бізнесу на Хмельниччині: туристичні агентства, сфера готельного та ресторанного бізнесу, виробники сільгосппродукції отримають додаткові можливості для надання послуг та реалізації їх продукції.

Міні-парк „Все Поділля” відкриє нові перспективи для самозайнятості людей, особливо творчого напрямку (ковалі, гончарі, художники, майстри народної творчості тощо), адже саме створення діючих майстерень на його території дозволить митцям Хмельниччини не тільки творчо реалізовуватися, а й отримати комерційне підґрунтя для своєї діяльності.

Висновки та перспективи подальших досліджень… Отож, можна зазначити, що створення парку мініатюр «Все Поділля» – це оновлений напрямок музейного туризму, який забезпечить підвищення презентабельності Хмельницького регіону як культурно-туристичного осередку України.

Проект планується реалізувати в період з липня 2012 року по листопад 2013 року. Для цього потрібно відібрати найбільш яскраві туристичні пам’ятки області, які будуть представлені у парку, підготувати документацію для тендера, провести будівельні роботи. Для подальшого функціонування парку мініатюр необхідно розподілити обов’язки з його утримання між зацікавленими сторонами.

Основну проблему пов’язану з відсутністю туристичної автентичності і слабким визнанням регіону як туристичного напрямку, можна подолати за рахунок розширення туристичної пропозиції, брендингу та рекламних заходів.

Важливо забезпечити прозорість усього процесу реалізації проекту, надати можливість усім зацікавленим сторонам висловити власну думку щодо концепції парку «Все Поділля», особливо стосовно об’єктів, які будуть використані, оскільки парк репрезентуватиме увесь регіон.

Джерела:
  1. Кирпан А. Скансен – час зупинився, а життя триває// Всеукраїнський туристичний журнал. «Карпати. Туризм. Відпочинок.». – 2008.- № 2(26).
  2. Музеї і скансени [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.derev.org.ua/muzei/muzei.htm
  3. План реалізації Стратегії регіонального розвитку Хмельницької області на 2011 – 2014 рр. [Електронний ресурс] / А.Ф. Ткачук – Режим доступу: http://www.volcorps.org.ua/pub/Plan11_10_11_draft.pdf
  4. Туристичний та курортнорекреаційний комплекс Хмельницької області . [Електронний ресурс] / Україна туристична. – 2008. -№3. Режим доступу: http://who-is-who.com.ua/bookmaket/ukrtour2008/28/135.html
  5. Український тлумачний словник: архітектура і монументальне мистецтво [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://slovopedia.org.ua
  6. Проект організації території національного природного парку “Подільські Товтри”, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.tovtry.com/ua/info/proj_org/index.html
  7. У Стратегії розвитку Хмельницької області – збільшення тривалості життя: Розмова експерта Європейського Союзу, директора інституту громадянського суспільства А. Ткачука і журналіста В. Холода// Хмельницька обласна газета «Є Поділля». – 2011. – № 21 (146).

Ключові слова: інноваційний проект, парк мініатюр, туризм, скансен, архітектурні пам’ятки.

 

 

 
ПЕРЕДУМОВИ ПЕРСПЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ

Вендера В.О.

учениця групи 2К-10

Вищого професійного училища № 25 м. Хмельницького

Спеціальність «Комерційна діяльність»

 Стаття є спробою розкрити Об’єктивні та суб’єктивні передумови перспективного розвитку комерційної діяльності на Хмельниччині.

Постановка проблеми у загальному вигляді… Торгівля товарами народного споживання, продуктами харчування пов’язана із повсякденним життям людей і задоволенням їхніх потреб у товарах, торгових послугах. По тому, як розвивається торгівля, найчастіше судять про роботу уряду, про успіх соціальних і економічних реформ. Це пояснюється тим, що турбота про конкретну людину, її потреби – це початок і кінцевий шлях соціальної політики держави.

Розвиток торгівлі, в першу чергу товарами вітчизняного виробництва, є визначальним напрямом політики економічного зростання України.

Хмельниччина – регіон з низьким екологічним навантаженням, економіка якого базована на високоефективному багатопрофільному сільському господарстві, наукомістких, складальних виробництвах, торгових та транспортно-логістичних послугах.

Аналіз останніх досліджень та публікацій…Проблемам розвитку торгівлі присвячені дослідження таких науковців, як В.В. Апопій, Н.О. Голошубова, І. П. Міщук, В. М. Ребіцький, С. І. Рудницький, Ю. М. Хом’як та ін.

Формулювання цілей статті…

Виходячи з виключного значення торгівлі в суспільстві, стає важливим проведення дослідження цієї галузі в сучасних умовах. Характерні риси і тенденції розвитку торгівлі Хмельниччини, на нашу думку, насамперед залежать від розміщення та значення торгівлі в господарстві Хмельниччини, дослідження та характеристики проблем, сучасного стану і структури внутрішньої торгівлі, перспектив її розвитку та розміщення.

Виклад основного матеріалу… Місто Хмельницький – обласний центр, розташований близько до географічного центру області, на перетині маршрутів північ-південь і захід-схід. Основними економічними центрами області є місто Волочиськ на заході, м. Шепетівка на півночі, м. Кам’янець-Подільський на півдні і смт. Летичів на сході.

Наявність доріг місцевого та державного статусу дозволяє оптимізувати транзитні транспортні маршрути і може забезпечити доступність для більшості частин області. В області існує 40 діючих вантажних станцій і один аеропорт, розташований 7 км на південно-захід від м. Хмельницького. Телекомунікаційні потужності включають телекомунікаційну (кабельну) мережу (бл. 65,000 абонентів) і мобільну мережу (більш ніж 1 мільйон абонентів).

При середній заробітній платі 1,045 грн. і ВВП 9,063 грн. на душу населення (порівняно з 15,451 в середньому по Україні), Хмельниччина представляє собою область з меншим обсягом економіки і темпами зростання. За останні 8 років доля сільського господарства скорочується, тоді як доля промисловості і послуг збільшується в структурі доданої вартості, що видається позитивною тенденцією. При долі 43%, послуги представляють собою найбільший сектор, за яким іде промисловість (27,5%), сільське господарство (17%) і будівництво (4,7%). Ось чому Хмельниччину можна віднести до непромислових областей [3].

Відсутність чіткої промислової спеціалізації області зменшує небезпеку, пов’язану із ринковими проблемами, але й перешкоджає динаміці розвитку в плані конкурентоспроможності, досягнутої завдяки різкій концентрації ресурсів в декількох секторах.

В середньому на 1000 осіб припадає 20 підприємств (2009), кількість підприємств у державній власності – 99, і майже відсутні крупні компанії (більше 2,000 працівників). Найбільша кількість підприємств зареєстрована у м. Хмельницькому та Хмельницькому районі і найменша – у Шепетівському.

Значна частина населення є приватними підприємцями, які головним чином працюють у торгівлі. Більша частина підприємців зосереджена у містах. Це свідчить про потенціал індивідуальної трудової діяльності, але й вказує на негативну структуру сектору підприємців, які скоріше є торговцями ніж виробниками.

У сфері торгівлі, ресторанного господарства та побутового обслуговування мешканців обласного центру працюють 2344 підприємства різних форм власності, з яких 1552 – торговельних підприємств, 465 – ресторанного господарства та 327 підприємств побутового обслуговування [4].

Сучасний етап розвитку торгівлі в місті Хмельницькому характеризується появою торговельних комплексів та супермаркетів, де споживач може не тільки придбати якісний сертифікований товар, а й скористатись сучасними торговими послугами. Серед найпомітніших гігантів у місті працює торгово-розважальний центр “Оазис” та продовольчі супермаркети. Серед них 2 магазини “Фуршет”, по 4 магазини “Сільпо” та “Хлібосол”, 5 магазинів “Економ” та 6 магазинів “Вопак”. Сформована мережа сучасних крамниць для торгівлі побутовою технікою: “Фоксмарт” – 3 магазини, “Тритон” – 3 магазини, “Ельдорадо” та інші.

Майже 50% мешканців унікального «міста-базару» Хмельницького працює на 40 місцевих ринках. Масштабна торгівля, що розвинулася всього за десять років, наповнює бюджет і притягає іноземних інвесторів.

Після того, як наприкінці 1990-х в Хмельницькому закрився останній завод, в міськраді оголосили надзвичайний стан. На порядку денному стояли два питання: що робити з десятками тисяч безробітних, і як наповнювати міську казну. Вихід з ситуації підказали самі городяни, які налагодили «човниковий» імпорт з Польщею і стали першопрохідцями ринкової торгівлі в країні.

За декілька років активної торгівлі в Хмельницькому з’явилися великі оптові ринки. Об’єднані в одну торгову мережу, вони перетворилися на величезне комерційне підприємство, важливий двигун місцевої економіки.

Сьогодні тут працюють вже більше 40 оптових ринків загальною площею 30га. Навколо ринкової зони сформувалась своя інфраструктура: десятки юридичних компаній, перевізники, швацькі майстерні, кафе, ресторани, перукарні і інше створені та функціонують завдяки активній торгівлі на місцевих ринках.

До кризи 2008-2009 року, до місцевого бюджету працівники базарів перерахували більше 40 млн. грн. на рік, що становило близько 90% від усіх місцевих податків. Ці кошти витрачались на полагодження доріг, будівництво дитячих майданчиків, ремонт під’їздів будинків і облаштування самих ринки без дотації з держбюджету.

Аналіз фахівців за період з 2008-2011 років доводить те, що інфраструктура міста Хмельницького розвивалась і удосконалювалась. Не спостерігалось значного спаду і під час економічної кризи, в цьому заслуга наших ринків [5, с. 6].

Однак, не зважаючи на те, що хмельницькі базари з різними власниками, але суміжною територією, вже давно стали головною проблемою міста з багатьох причин (грубі порушеннями норм протипожежної та санітарно-епідеміологічної безпеки, проблеми у транспортному забезпеченні міста) і потребують докорінної перебудови й удосконалення, зміни не відбулись і по сьогодні.

Замість існуючого на території міста оптово-роздрібного речового ринку, який відіграє важливу роль в економіці міста та області, на території 80 га, біля міста в районі аеропорту побудовано сучасний, торгово-сервісний центр – з готелями, автостоянками, мережею харчування та побутового обслуговування населення, розвинутою інфраструктурою на 50 тис. робочих місць, за прогнозними показниками надходження від інвесторів складуть приблизно 5-6 млн. гривень щомісячних податків. Тож поява таких привабливих пропозицій і таких величезних грошей (іноземні інвестори запропонували, що протягом року можуть надіти інвестиції в обсязі 25 млн. дол. США) мала б і справді дуже й дуже порадувати і місцеву владу, і рядових хмельничан. Наразі, ще не вирішено питання остаточного ведення в експлуатацію ТСЦ «Поділля».

ТСЦ «Поділля» має свої переваги і недоліки. Ринок побудовано на території, адміністративно підпорядкованій Хмельницькому району, а отже всі податки та ринковий збір до міської казни не надходитимуть, а до районного бюджету надійдуть лише 25%, а решта поповнюватиме державний бюджет. В той же час може збільшитись навантаження на інфраструктуру м. Хмельницького (споживання ресурсів, витрати на обслуговування комунікаційних та транспортних мереж та ін.). Це проблеми адміністративного, політичного та організаційного характеру, що потребують ретельного вивчення та вирішення.

Крім того, такий конкурент міського базару може дуже зашкодити вже існуючим ринкам, переманивши потенційних покупців не стільки зручностями, скільки пропозицією дешевого товару з країн, що мають дешеву робочу силу, наприклад в азійських країнах (КНР, Таїланд, Індія тощо).

Висновки та перспективи подальших досліджень… Наш аналіз доводить, що Хмельницький речовий ринок – великий речовий ринок, сукупність профільних (за групами товарів народного споживання) ринків у обласному центрі місті Хмельницькому; вважається найбільшим у Західній Україні, одним з найбільших в Україні та Східній Європі в цілому; великий роботодавець для міста, наповнювач міського бюджету.

Сучасний ринок – підприємство з супутніми інфраструктурами: це магазини, павільйони, об’єкти ресторанного господарства, автостоянки, кімнати особистої гігієни. Розвиток ринків залишається в інтересах міської влади. Це по-перше податки і збори, які не надходять у такій кількості із жодної сфери діяльності міста. По-друге це робочі місця. Люди зайняті роботою на ринках, а інших пропозицій для хмельничан нині, фактично, немає. Так вже склалося, що Хмельницький – торговельне місто. Кількість квадратних метрів торгових площ на одного мешканця у нас залишається на рівні Парижа. А товарообіг за минулий рік вищий за Вінницю, Житомир, Чернівці, Тернопіль, Луцьк тощо.

Зовнішньоторговельний баланс області є негативним, і спостерігається зниження обсягів експорту в Європу та Азію. Крім того, низькою є думка про якість продукції регіону, що свідчить про необхідність її брендингу та просування на зовнішніх ринках. Ряд традиційних промислових секторів регіону стикаються з серйозними труднощами при реалізації своєї продукції, тоді як інші, зокрема цукрова і легка промисловість, зуміли консолідуватися.

Створення бренду – тривалий процес. По-перше, необхідно з’ясувати, яка продукція області має найбільший потенціал для брендингу. Не лише традиційні сектори, а й нові та ті, що розвиваються, мають бути розглянуті з точки зору їх брендингового потенціалу.

Після оцінки товарів та послуг з найвищим брендинговим потенціалом, має бути проведена добре спланована рекламна кампанія. Підготовлені та розповсюджені через різні ЗМІ інформаційні повідомлення для цільових аудиторій. Має бути отриманий зворотній зв’язок від аудиторії. За необхідності, слід здійснити вдосконалення, виправлення, сертифікацію товарів / послуг та повідомити про вжиті заходи цільові аудиторії.

Оскільки кампанія орієнтована на зовнішні ринки, важливо вивчити покупців цих ринків. Це необхідно для того, щоб забезпечити відповідність продукції потребам покупців, а також правильно підібрати зміст та ідею інформаційних повідомлень і канали їх розповсюдження.




Джерела:
  1. Апопій В.В., Міщук І.П., Ребицький В.М. та ін. Організація торгівлі: підручник; 2-ге вид., перероб. Та доп. / за редакцією В.В. Апопія. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 616 с.
  2. Голошубова Н.О. Концепція розвитку оптової торгівлі України [Текст] / Н.О.Голошубова, В.М.Торопков, І.С.Луценко // Торговельна справа. – 2006. – №6. – С. 4–11.
  3. Веб-сайт ГУС у Хмельницькій області [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.km.ukrstat.gov.ua
  4. Державний комітет статистики України/ [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http: // www.ukrstat.gov.ua.
  5. План реалізації Стратегії регіонального розвитку Хмельницької області на 2011 – 2014 рр. [Електронний ресурс] / А.Ф. Ткачук – Режим доступу: http://www.volcorps.org.ua/pub/Plan11_10_11_draft.pdf
  6. Технологія й обладнання підприємств торгівлі / Ребіцький В. М, Антонюк Я. М., Балабан П. Ю. та ін. Кер. авт. кол. В. М. Ребіцький. — К.: Либідь, 1996. — 304 с.

 

Ключові слова: внутрішня та зовнішня торгівля, ринок, послуги, виробництво, сегментування, позиціонування.

 

РОЗВИТОК ІНТЕРНЕТ-МЕРЕЖІ ТА ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ, ФУНКЦІОНУВАННЯ І ПРОСУВАННЯ ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИНУ В СИСТЕМІ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

  Агиєнко В.І.

 Крук Ю.М.


учні

Державного професійно-технічного навчального закладу

«Чернігівське вище професійне училище»

Навчально-тренувальний центр з підготовки фахівців

для підприємницької діяльності (НТФ «Іва»)

 

 

Інтернет-магазини з’явилися відносно недавно, але встигли глибоко вкоренитися в сучасне життя. Причому з кожним роком інтернет- користувачів стає все більше і більше. Якщо розглянути тенденцію їх розвитку по роках, починаючи з 2007 і по 2011 рік, то в програмі Excel можна побудувати лінію тренду і зробити прогноз кількості користувачів на 2012-2013 роки (відповідно 15,3 млн чол. та 19,4 млн чол.)

За дослідженнями компанії Gemius в 2011 році, 52% інтернет-користувачів України здійснювали покупки через Інтернет [4]. Якщо ж застосувати те ж процентне відношення, то поле потенційних клієнтів інтернет-магазинів буде розширене.

Чому ж доцільно створювати інтернет-крамниці?

По-перше, не потрібно значних фінансових і матеріальних витрат на старті, крім того, досить легко і швидко можна змінити наповнюваність таких магазинів: ввести новий товар, змінити вивіску чи взагалі дизайн. По-друге, особливої юридичної специфіки в існуванні таких магазинів не існує. По-третє, створити електронну торгову точку досить легко (наприклад, не потрібно брати численні дозволи або чекати відвідин пожежної інспекції) [1, 2].

Привабливою така торгівля є і для покупців: зручність, економія часу і грошей.

Крім того, можна займатися продажем товарів через Інтернет не тільки в якості посередника. Електронна торгівля буде чудовим доповненням і для вже існуючої торгової мережі або виробничого підприємства.

Отже, враховуючи збільшення кількості Інтернет-користувачів та зростання потенційних покупців в цій мережі, переваги такого бізнесу як для продавців, так і для покупців, тема доповіді є актуальною.

Створити таку крамницю на початковому етапі не так вже і складно (попередній бюджет 100 тис грн.), набагато важче утриматися в цьому бізнесі.

У цій доповіді ми розкриємо особливості створення та функціонування інтернет-магазину та спробуємо створити його на практиці. Нашою ідеєю є роздрібна і дрібнооптова торгівля меблями з лози, ротангу, абаку. Зазначимо, що створювати таку електронну крамницю ми будемо на спеціальній платформі, проте в безкоштовному режимі (протягом 14 днів такий магазин існуватиме без будь-яких сплат).

Етапи створення:

1. Починаємо з ідеї та обираємо потрібну нішу. Дослідження свідчать, що ніша не заповнена, особливо представниками з Чернігівської області.

2. Визначаємось із постачальниками, знайомимося з прайсами, обираємо офісне приміщення та штат працівників, розраховуємо витрати діяльності та прораховуємо націнку.

3. Реєстрація як СПД та вибір спрощеної системи оподаткування.

4. Підбір імені магазину.

5. Створення сайту інтернет-магазину та вибір платформи.

6. Визначаємося з оплатою за товар.

7. Займаємося розкруткою нашого сайту.

8. Вживаємо заходи для подальшого просування нашої крамниці та підвищення прибутковості [3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11].

Отже, наш інтернет-магазин успішно створений. Проте робота над власною інтернет-крамницею доволі кропітка і не припиняється після її запуску. Необхідно займатися SEO-просуванням, контекстною рекламою, розміщенням відгуків на тематичних сайтах та в соціальних мережах, не шкодуючи на це коштів. Адже, як свідчить практика, лише 15% сайтів можуть претендувати на те, що будуть отримувати хоча б 1-3 замовлення на день, а решта – 85% – лише тішать власників фактом свого існування і не більше.

Джерела:
  1. О. Токова «Як створити інтернет-магазин з нуля» / tochka.net
  2. М. Тарасова «Інтернет-магазин» / Школа бухгалтера, 2008,  № 11 / dtkt.com.ua/show/3cid02205.html
  3. Відкриття інтернет-магазину. Деякі юридичні аспекти та особливості ведення бізнесу / byhgalter.com
  4. Доповідь КМУ «Про стан інформатизації та розвиток інформаційного суспільства в Україні за 2011р» / пошуковий сайт google.com.ua
  5. Как открыть Интернет-магазин? – пошаговое руководство для начинающих / www.emagazin.info
  6. Стратегия развития коммерческого интернет-магазина в регионе / eyesblog.ru
  7. Создание интернет-магазина. Опыт / freehost.com.ua
  8. Как открыть Интернет-магазин? / www.insales.ru
  9. Продвижение Интернет-магазина / пошуковий сайт Google
  10. Хочу відкрити інтернет-магазин. Як правильно зареєструватись в податковій і як потім реєструвати кожен факт продажу ? / tax-ua.it-blogs.com.ua/post-267.aspx
  11. Як запустити інтернет-магазин. Покрокова стратегія / asenyk.com

 

 

ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА МАЛОГО БІЗНЕСУ ДОНЕЦЬКОГО РЕГІОНУ

 

Абзіанідзе М. Н.

учениця Донецького індустріально-педагогічного технікуму

Анотація. В роботі розкрито сучасні напрями фінансування малого бізнесу в Україні в межах Донецького регіону, відокремлено фактори, що стримують розвиток малого бізнесу, досліджено питання фінансової підтримки регіональним фондом підтримки підприємництва у Донецькій області (рфпп) малого бізнесу, запропоновано напрями вдосконалення фінансової підтримки малого бізнесу.

Актуальність. Малий бізнес відіграє дуже важливу роль в економіці кожної країни, ефективність його функціонування впливає на економічний розвиток та безпосередньо сприяє створенню робочих місць, насиченню ринку товарами, отже вирішує багато економічних, соціальних і інших проблем. Інноваційні перспективи розвитку малого бізнесу в Україні безпосередньо пов’язані з фінансовою підтримкою підприємницької діяльності з боку держави, у тому числі Донецького регіону.

Аналіз останніх досліджень. Внесок у дослідження та аналіз фінансової підтримки малого бізнесу з боку держави зробили Бодров В., Загорський В.С., Кондратюк Т.В., Литвин В.В., Стасів Л.В., Фоменко О.О., Ткаченко Г.М. та інші [1,2]. Які в своїх працях важливу роль відводять проблемі підтримки малого бізнесу, як важливого чинника інноваційного розвитку ринкової економіки, розробки заходів щодо виконання регіональної підтримки малого підприємництва в Донецькій області.

Мета дослідження. Виділити головні аспекти фінансової підтримки малого бізнесу державою. Провести аналіз напрямів фінансової підтримки малого бізнесу в Україні та Донецькому регіоні, виявити недоліки та висунути пропозиції щодо вдосконалення фінансування малого підприємництва в Донецькій області.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні в Україні залишаються невирішеними чимало проблем з фінансування малого підприємництва, не чітко виражена роль держави щодо формування сектору малих бізнесових структур. Вирішення цих проблем позитивно вплине не тільки на розвиток малого бізнесу, а й країни в цілому.

На сьогоднішній день малі підприємства України забезпечують надходження15,5 % валового внутрішнього продукту, що є досить низьким показником порівняно з розвинутими країнами [3]. Україні варто звернути увагу на досвід колишніх соціалістичних країн, зокрема Польщі. Так, у Польщі малі та середні підприємства виробляють під 40 % ВВП (валовий внутрішній продукт), надають робочі місця понад 60 % працездатного населення [4].

За даними офіційної статистики, у сфері малого підприємництва в Україні станом на 1 січня 2011 р. діяли 151,4 тис. підприємств, які забезпечували 7% ВВП. По областям України статистика була такою: найвищими показники концентрації малого бізнесу є у Київській (72 підприємства на 10 тис. чоловік населення), Дніпропетровській (69 підприємств на 10 тис. чоловік населення) та Донецькій областях (54 підприємства на 10 тис. чоловік населення) [3].

На рівні держави діє Закон «Про державну підтримку малого підприємництва», в якому визначено правові засади державної підтримки малого бізнесу з метою виходу з економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні [1].

В рамках цього закону в Донецькому регіоні розроблена та діє «Програма підтримки малого підприємництва в Донецькій області на 2011-2012 рр.» [2]. Зауважимо, що пріоритетними напрямами діяльності Ресурсного Центру Фонду є: регулювання підприємницької діяльності; впровадження державно-приватного партнерства, в інвестиційно-інноваційній та науково-технічній сферах; участь малого бізнесу у національних та регіональних проектах; забезпечення фінансової, ресурсної і інформаційної підтримки суб’єктів малого підприємництва; створення умов для впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, легалізації трудових відносин; забезпечення підготовки кадрів для сфери малого бізнесу.

Рис. 1. Аналіз напрямів та обсягів фінансування Програми підтримки малого підприємництва в Донецькій області

у 2011 році, %

 Реалізація регіональної програми безпосередньо залежить від обсягів державної фінансової підтримки. Так, у 2011 році державою виділено 873,4тис. грн., що на 18% більш ніж у попередньому році [2, с.5]. Аналіз напрямів та обсягів фінансування Програми підтримки малого підприємництва в Донецькій області у 2011 році представлено на рис.1.

Головна проблема під час реалізації Програми підтримки малого підприємництва в Донецькій області – це те, що фактичне перерахування коштів Фонду здійснюється після реалізації заходів. Зазначимо, що робота Фонду позитивно впливає на фінансову підтримку малого бізнесу Донецького регіону, про що свідчать результати рейтингу Українського Фонду підтримки підприємництва. Серед 31 Регіонального Фонду, саме Фонд Донецької області признаний кращим за результатами діяльності 2008 року, у 2010 році – зайняв друге місце [2, с.14].

Висновки. Таким чином. можна зробити висновки, що державна підтримка малого бізнесу в Україні є складовою державної політики, яка повинна не тільки створювати сприятливі умови для розширення сектору малих підприємств, а й забезпечить їх підтримкою. Малий бізнес фактично є основою стабільності суспільства, і його підтримка потребує прийняття дієвих заходів. Соціально-економічний ефект від реалізації Регіональної програми у Донецькому регіоні тільки у 2011 році виражений у створенні додаткових 114 робочих місць, збереженні 213 робочих місць, додаткового надходження зборів і податків у сумі 4 103,3 тис. грн., отже чистий економічний ефект склав 3653,3 тис. грн. [2, с.10]. Хотілося б сподіватися, що найближчим часом наша країна, враховуючи зарубіжний досвід, піде по шляху адаптації підприємств малого бізнесу до сьогоднішніх економічних умов господарювання в Україні. Цілеспрямована державна політика, яка стимулює фінансові структури вкладати кошти в малий бізнес, може сприяти інтенсивному росту і розвитку малого підприємництва [4, с.15]. Фінансово-кредитна та інвестиційна підтримка малого підприємництва повинна поєднувати оптимізацію податкових пільг, розвиток системи кредитування та створення сприятливого інвестиційного клімату за участю спеціалізованих фондів та інших фінансових інститутів.

 

Джерела:
  1. Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. № 2063-111 зі змінами та доповненнями від 04.11.2011р.
  2. Стасів Л.В., Фоменко О.О., Ткаченко Г.М. Звіт РФПП по Донецькій області за період 2004-2011рр. по виконанню заходів Регіональної програми № 10 від 16.01.2012р.
  3. Статистичний збірник «Україна – 2011» // Державний комітет статистики України. – Держкомстат. – 2011р.
  4. Сизоненко В.О., Колесник Н.Ф. Методологічні аспекти фінансової діяльності суб’єктів малого підприємництва // Фінанси України. – 2011. – №12.

 

Ключові слова: розвиток, малий бізнес, фінансова підтримка, підприємництво, держава, Регіональний Фонд підтримки підприємництва.

 

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ НА РИНКУ ПРАЦІ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

 

 Зуєва Д.С.

учениця Донецького індустріально-педагогічного технікуму

Анотація. В роботі досліджуються особливості зайнятості молоді, визначаються способи підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці у Донецькій області.

 

Актуальність. Останніми роками питання працевлаштування молоді Донбасу стає все більш актуальним. Економічна криза внесла негативні зміни не лише у діяльність суб’єктів господарювання, а й суттєво позначилася на відношенні роботодавців до найму працівників. Під час працевлаштування, особливо гостро цю проблему на собі відчувають випускники ВНЗ І-ІV рівнів акредитації за економічним та юридичним напрямами.

Керівники підприємств наче і не проти молодих та енергійних працівників, проте при прийомі на роботу віддають перевагу претендентам з практичним досвідом та високою кваліфікацією. Зрозуміло, що цими якостями випускники навчальних закладів не володіють. А тому реалії такі, що вже стало не стільки важливим здобути відповідну освіту й диплом, як знайти потім роботу за набутою спеціальністю.

Аналіз останніх досліджень. Проблеми молоді на ринку праці України розглядаються в наукових роботах Ю.Маршавіна, О.В.Онікієнка, Л.Г.Ткаченко та інших авторів [1].

Мета дослідження. Провести аналіз сучасних проблем працевлаштування студентської молоді Донбасу, визначити сприятливе середовище створення бізнес-інкубаторів, як основного з напрямів самореалізації студентів-випускників вишів за економічним напрямом.

Виклад основного матеріалу. Відокремимо основні фактори, які впливають на зайнятість молоді не тільки Донецького регіону, а й країни в цілому: освіта і професійна підготовка молоді;

оплата й умови праці; соціальна

захищеність молоді; трудова адаптація; рівень конкурентоспроможності молоді на ринку праці; діяльність Державної служби зайнятості.

Забезпечення зайнятості молоді сприяє Державна служба зайнятості. Однак чисельність зареєстрованого безробіття значно менша, ніж за даними обстеження економічної активності. Це свідчить про те, що значна частина економічного активного населення не розраховує на державну підтримку в пошуках роботи, намагаючись працевлаштуватись самостійно. Тому організація державної інфраструктури ринку праці потребує подальшого вдосконалення, зокрема завдяки вільному доступу до банку вакансій через інформаційну мережу Державної служби зайнятості. За даними Державного комітету статистики України, станом на 1 січня 2012 року у середньому по Донецькій області на 1 вакансію претендувало 7 осіб, що шукали роботу (на 1 січня 2011 року – 11 осіб) [2]. Значною проблемою є невідповідність попиту на робочу силу та її пропозиції у професійно-кваліфікаційному розрізі (таблиця 1).

Таблиця 1

Дані щодо чисельності незайнятих громадян та кількості вакансій,

зареєстрованих в державній службі зайнятості Донецької області у 2009-2011рр.*

 

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Професійний склад незайнятих громадян

Потреба у працівниках

Навантаження на 1 вільне робоче місце

Професійний склад незайнятих громадян

Потреба у працівниках

Навантаження на 1 вільне робоче місце

Професійний склад незайнятих громадян

Потреба у працівниках

Навантаження на 1 вільне робоче місце

Всього, з них:

57946

10108

6

41635

3254

13

32983

2930

11

Менеджери підприємств

1222

31

39

1060

16

66

699

15

47

Молодші фахівці в галузі фінансів та торгівлі

977

102

10

626

28

22

430

6

72

Агенти з комерційного обслуговування

431

16

27

326

15

22

216

7

31

Технічні фахівці в галузі управління

2359

237

10

2038

82

25

1722

96

18

Лаборанти та техніки в інших видах економічної діяльності

2

0

2

0

0

0

Працівники сфери торгівлі та послуг

7290

679

11

4587

247

19

4840

161

30

*за даними Державній служби зайнятості Донецької області [2]

Така ситуація склалася під впливом багатьох чинників. Це і недостатня кількість вільних місць праці загалом, і разюча диспропорція між потребами та пропозиціями робочої сили, і небажання багатьох працедавців приймати на роботу молодих-недосвідчених, на їх думку, працівників.

На сьогоднішній день стають вкрай актуальні питання профорієнтації молоді, ліквідації дисбалансу між попитом та пропозицією на ринку праці міста, підвищення конкурентоспроможності молоді в трудовій сфері, посилення мотивації до праці у відповідності з реальними ринковими умовами, пошук нових шляхів співробітництва. У напряму вирішення визначених проблем працює центр занятості Донецької області, а саме: посилює соціальне партнерства всіх гілок державної виконавчої влади, роботодавців, профспілок, навчальних закладів та кадрових агентств; активізує співпрацю між підприємствами і навчальними закладами для орієнтації молоді на професії, які користуються попитом на ринку праці; інформує майбутніх випускників про дефіцитні та надлишкові професії на ринку праці міста.

Ще одним з дієвих інноваційних напрямів працевлаштування молоді в Донбасу є створення бізнес-інкубаторів на базі провідних навчальних закладів області. На практиці цей захід вже працює. На базі Донецького державного університету за сприянням Регіонального фонду підтримки підприємництва по місту Донецьк (РФПП) у 2008 році створено перший в регіоні «Донецький міський бізнес-інкубатор» (ДонМБІ). Основною метою функціонування такої організації є забезпечення інтенсивного розвитку малого та середнього бізнесу, за рахунок студентів останніх курсів, випускників вишів за економічним напрямом. На наш погляд, функціонування бізнес-інкубаторів дозволяє молоді самореалізуватися та втілювати власні бізнес-ідеї. Таким чином, бізнес-інкубатори сприяють реалізації таких основних функцій:

освітньої функції – студенти отримують теоретичні знання та практичні навички під час лекцій, які проводять провідні викладачі, фахівці з питань банківської сфери, податкової службі, маркетингових досліджень та розробки власних бізнес-планів;

професійної функції – бізнес-тренінги, ділові ігри, які проводять підприємці малого та середнього бізнесу;

функція підготовки молоді до майбутнього працевлаштування [1, с.53].

Бізнес-інкубатор виконує також додаткову функцію – функцію підтримки, основне завдання якої максимально наблизити випускників за напрямом підготовки 0305 «економіка та підприємництво» до реалізації власної справи.

За допомогою бізнес-інкубаторів у Донецькій області вирішені такі питання: створені нові робочі місця в необхідних сегментах ринку міста Донецьк; створені інфраструктури малого бізнесу; забезпечене інноваційне навчання з метою професійного зростання кадрів. Для реалізації забезпечення інноваційного навчання, з метою професійного зростання кадрів, Донецьким індустріально-педагогічним технікумом під егідою РФПП та ДонМБІ було запущено пілотний проект «Створи свою справу» у форматі ділової гри «Акулята бізнесу». Метою даного проекту є виявлення яскравих комерційних ідей і створення бізнес-планів початкуючих підприємців, які роблять перші кроки в бізнесі. Втілення даного міського конкурсу було організовано відділенням «Комерційна діяльність» на базі навчально-тренувальної фірми «Кальміус». Проведення такої ділової гри стало доброю традицією. В перебігу чотирьох років участь у конкурсі беруть участь студенти технікумів міста Донецька і Донецької області. Оцінка бізнес-планів здійснюються провідними топ-менеджерами, найбільш перспективні та венчурні з них фінансуються за рахунок коштів підприємців малого та середнього бізнесу.

Висновки. Підсумовуючи наше дослідження, робимо висновок: діяльність бізнес-інкубаторів дуже потрібна нашій молоді, особливо в теперішніх економічних умовах. Молодь – майбутнє нашої держави, її надія на заможне, щасливе життя громадян та процвітання країни. Успішний старт для неї сьогодні – це успішне завтра для всіх нас. Сприяння цьому старту є багатогранним, складним завданням для держави, і активне функціонування бізнес-інкубаторів буде і надалі важливою ланкою багаторівневої співпраці між адміністрацією регіону, навчальними закладами, діючими успішними підприємцями, у його вирішенні. Саме такий реальний, системний підхід до визначення проблем та перспектив працевлаштування молоді на ринку праці зробить їх ефективним видом допомоги молоді не тільки у Донбасі, а і усій державі.

Джерела:
  1. Онікієнко В.В., Ткаченко Л.Г. Молодіжний ринок праці України: проблеми та шляхи вирішення // Рада по вивченню продуктивних сил України, Український інститут соціальних досліджень. – К.: 2010. – с.160.
  2. Ситуація на ринку праці та діяльність державної служби зайнятості у Донецькій області // Статистичний щорічник. – Донецьк. – 2011р.

 

Ключові слова: конкуренто-спроможність, ринок праці, служба зайнятості, безробіття, бізнес-інкубатор, бізнес-план, інновація.

 

ІННОВАЦІЙНІ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Баришева І.

студентка ДНЗ “ІВПУМТ”

План

1. Інноваційний розвиток;

2. Технопарки як шлях інноваційного розвитку;

3. Основна мета та завдання технопарків;

4. Статистичні данні щодо розвитку технопарків в Україні на період 2007-2011 роки;

5. Розвиток технопарків в Одеському регіоні на прикладі технопарку “Хемо Поль”.


1. Інноваційний розвиток. На сьогодні інноваційний шлях розвитку є невід’ємною або навіть визначальною складовою економічного зростання будь-якої країни світу. Досвід засвідчує, що лише за умови широкого впровадження інноваційних розробок можливо наповнити як український, так і світовий ринки конкурентоспроможною продукцією вітчизняного виробництва. У всьому світі найбільш результативною із впровадження інновацій вважається промисловість. Виробництво стає більш зорієнтованим не на масового споживача, а на специфічні потреби окремих індивідів, тобто на невеликі за місткістю ринки. Високими темпами зростає чисельність підприємницьких структур, особливо малих та середніх підприємств, які спроможні швидко адаптуватися до вимог зовнішнього середовища. Швидкі темпи модернізації життя людей призводить до зростання вимог до якості товарів та послуг, до їх різноманітності. Відповідно, суспільство стає більш відкритим та сприйнятливим до інновацій як засобу досягнення необхідного розмаїття. Основні акценти сьогодні переміщуються на завдання прискореного інноваційного розвитку, переходу до стратегії економіки знань. В її основі лежать інтелектуальні ресурси, інтелектуальний капітал, наука, процеси трансферу результатів творчої діяльності у виробництво матеріальних і духовних благ [9]. Для подальшого дослідження буде доцільним визначити, що являє собою інноваційний тип розвитку. Інноваційний тип розвитку характеризується перенесенням акценту на використання принципово нових прогресивних технологій, переходом до випуску високотехнологічної продукції, прогресивними організаціями та управлінськими рішеннями в інноваційній діяльності, що стосується як мікро-, так і макроекономічних процесів розвитку – створення технопарків, проведення політики ресурсозбереження, інтелектуалізація всієї виробничої діяльності [5].

2. Технопарки як шлях інноваційного розвитку. В своєму дослідженні я приділила значну увагу створенню та розвитку технопарків, тому що головною ідеєю створення технологічних парків є комплексна організація наукомісткого виробництва і максимальне сприяння виникненню і запровадженню нових технологій. Але найважливішим було те, що акцент ставився на концентрацію всіх елементів інноваційного процесу, і в першу чергу на творчий потенціал людей, що працюють на базі таких парків. Технологічний парк – являє собою науково-виробничий територіальний комплекс, до якого входять дослідні інститути, лабораторії, експериментальні заводи з передовою технологією, створювані на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою, до якої належать: лабораторні корпуси, виробничі приміщення багатоцільового призначення, інформаційно-обчислювальні центри колективного користування, системи транспортних та інших комунікацій, магазини, житлово-побутові приміщення, сервісні та виставкові комплекси[10].

3. Основна мета та завдання технопарків. Щоб повністю зрозуміти якою важливою складовою є технопарки в інноваційному розвитку треба визначити мету, переваги та завдання технологічних парків. Тому слід зазначити, що основна мета технопарків — досягнення тісного територіального зближення між необхідною для наукових досліджень матеріальною базою, що належить промисловому виробництву, та людським компонентом наукового потенціалу країни, що формує максимально сприятливі умови для розвитку інноваційного процесу. Світовий досвід свідчить про високу ефективність технологічних парків як центрів інноваційного бізнесу. Їхня діяльність істотно вплинула на структуру і конкурентоспроможність національних високотехнологічних галузей. Щоб краще зрозуміти, яке значне місце посідають технопарки в інноваційному розвитку доречним буде визначити завдання технопарків. Серед основних можна виділити 1. Залучення фінансових коштів в галузь інноваційного підприємництва; 2. Створення інфраструктурного середовища для розвитку інноваційних продуктів; 3. Утримання висококваліфікованих кадрів шляхом створення нових робочих місць відповідного рівня престижу[11].

4. Статистичні данні щодо розвитку технопарків в Україні на період 2005-2011 роки. В цьому пункті плану розглядаються данні щодо динаміки змін величини реалізованої технопарками інноваційної продукції [8], динаміки змін прийнятих технопарками інноваційних проектів [1,4,8], обсягу державної підтримки технологічним паркам, млн. грн. [2,8], частки продукції технопарків в інноваційній продукції промисловості [8]

5. Розвиток технопарків в Одеському регіоні на прикладі технопарку “Хемо Поль”. В цьому питанні розглядаються позитивні передумови для створення технопарків у Одесі: в Одесі зосереджено близька 5% наукового потенціалу країни; розвинута хімічна промисловість; є кілька крупних морських та річних портів; задовільні шосейні та залізничні дороги, аеропорт; близькість до країн Південної Європи, Терції та Ближнього Сходу – сприяє розвитку зовнішньоекономічних зв’язків [11]. Місія Технопарку:

сприяння інноваційному шляху розвитку Одеського регіону; захист навколишнього середовища; енергозбереження та альтернативна енергетика; забезпечення можливостей для приросту людського капіталу і культивація бізнес-цінностей через надання власних послуг та інфраструктури; створення мережі партнерів для розвитку інноваційних компаній; підвищення інноваційної активності та інвестиційної привабливості малотоннажної хімії. Результат діяльності технопарку: виробництво та впровадження наукомісткої конкурентної продукції; задоволення потреб внутрішнього ринку і нарощування експортного потенціалу країни; організаційне вдосконалення інноваційної діяльності та комерційного трансферу науково-технічних розробок; створення сприятливих умов для становлення та розвитку малих і середніх інноваційних підприємств; організація промислового випуску та широкого використання інноваційних продуктів Технопарку; створення нових та збереження існуючих робочих місць[13].

Джерела:

 

1. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 36. – С. 266.5.

2. Закон України від № 3333 «Про внесення змін до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» та інших законів України» // Відомості Верховної Ради. – 2006. – № 22. – С. 187.

3. Закон України. “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”.

4. Аналіз діяльності технологічних парків України у 2008 та на початку 2009 років [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/science/innovation/analiz2008_2009.doc.

5. Вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. – URL: http://uk.wikipedia.org.

6. Давідов М. В. Шляхи організаційно-фінансового забезпечення інноваційного процесу на підприємствах України // Актуальні Проблеми Економіки. – 2010. – № 4. – С. 130-134.

7. Марченко О. В. Визначення необхідних і достатніх умов для інноваційного розвитку підприємства // Актуальні Проблеми Економіки. – 2009. – № 6. – С. 158-164.

8. Офіційний сайт Технопарку ІЕЗ ім. Патона. Технологічні парки України: стан і проблеми [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.tp.paton.kiev.ua/about/publis/tpukrword.doc.

9. Паладій М. Інноваційний шлях розвитку українського суспільства потребує нової економічної стратегії [Електронний ресурс]. – URL: http//patent. km.ua/ukr/articles/i385.

10. Петрина, М. Методика оцінки інноваційного потенціалу технопаркової структури / Марія Петрина // Регіональна економіка. – 2006. – № 3. – С. 119-129: табл., сх.

11. Симсон, С. Створення та діяльність технологічних парків в Україні та за її межами: порівняльно-правовий аналіз. // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 12. – С. 74-78.

12.Смоляр Л. Г. Розвиток інноваційного потенціалу як фактор забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств // Економіка & Держава. – 2010. – № 4. – С. 24-26.

13. http://chemopol.com.ua/

 


РОЛЬ ТОВАРНИХ БІРЖ І ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЇХ РОЗВИТКУ В КОМЕРЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Андрусик О.

учень Львівського вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму

 Сучасний етап розвитку України характеризується переходом до ринкової економіки, ринкових відносин, активним формуванням інфраструктури ринку. В складі цієї інфраструктури одне з основних місць належить біржам: товарним, фондовим, валютним та іншим. Найбільш масовий розвиток одержали товарні біржі (ТБ), які являють собою організований товарний ринок, в межах якого відповідно до встановлених правил здійснюються угоди купівлі-продажу певних видів товарів.

У відповідності з діючим на Україні законодавством ТБ – це організація, що об’єднує юридичні і фізичні особи, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність і має за мету надання послуг при укладанні біржових угод, виявленні товарних цін, попиту і пропозиції на товари , вивчення, впорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торгівельних операцій.

ТБ діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням. ТБ не займається комерційним посередництвом і не має. на меті одержання прибутку.

Діяльність ТБ здійснюється відповідно до Закону України «Про товарну біржу», статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу. [2]

Розвиток ТБ зумовлений рядом економічних умов, які в найбільшій мірі проявляються в умовах функціонування вільної ринкові економіки.

1. Вільний вибір і здійснення підприємницької діяльності. Економічне законодавство повинне надавати можливість будь-якому господарському суб’єкту вільно вибирати напрямки і методи своєї підприємницької діяльності. самостійно приймати економічні рішення і нести повну відповідальність за їх наслідки і зв’язаний з цим ризик. При цьому основою підприємницької діяльності в будь-якій сфері, включаючи біржову, є одержання прибутку.

2. Економічна самостійність господарських суб’єктів, основана на різноманітності форм власності. В найбільшій мірі ця самостійність забезпечується правом приватної або колективної власності на майно. При цьому одні господарські суб’єкти не повинні впливати на економічні рішення, які приймаються іншими господарськими суб’єктами.

3. Необмежене число учасників підприємницької діяльності сфері товарного виробництва і торгівлі. Економіка в цілому, і біржова торгівля зокрема, тим ефективніша, чим ефективніша конкуренція і кращі умови для неї. Конкуренція передбачає створення ряду організаційних і економічних передумов, зокрема, наявності в кожному спеціалізованому секторі товарного виробництва і торгівлі достатньої кількості господарських суб’єктів, вільний вхід кожного з них в той або інший товарний ринок.

4. Повна проінформованність кожного господарського суб’єкту про поточну економічну і біржову кон’юнктуру. Ця інформація стосується стану попиту і пропозиції, рівня цін, норм прибутку на капітал, джерел товарних ресурсів тощо. Без цього підприємець не в змозі приймати правильні економічні рішення, робити найкращий для себе вибір. Реалізація цієї умови пов’язана з створенням широкої біржової інфраструктури, зокрема, консалтингових, маркетингових та інших фірм.

5. Мобільність обігу матеріальних, трудових, фінансових та інших видів ресурсів. Підприємці вкладають свій капітал в ту чи іншу сферу діяльності з метою одержання прибутку. Розраховувати на вони можуть в тому випадку, якщо в результаті переміщення капіталу розширюється обсяг виробництва і реалізації продукції. А це в свою чергу відбувається тоді, коли залучаються ресурси, застосовують найбільш вигідні їх комбінації. Стосовно до біржової торгівлі першочергову роль відіграє мобільність обігу товарно-сировинних ресурсів. Мобільність обігу ресурсів передбачає повне охоплення ринковими відносинами всіх сфер економіки.

6. Вільний вибір партнерів по угоді. На відміну від директивно-командної економіки, якій властиві глобальні відносини розподілу продукції при жорсткій прив’язці поставників до споживачів, ринковій економіці властиві відносини між рівноправними партнерами, основані на договорах і контрактах за принципом горизонтальних господарських зв’язків. Це відноситься до сфери виробництва і реалізації всіх видів товарної продукції. закупки необхідно сировини, матеріалів, машин та обладнання.

7. Вільне ціноутворення. Господарські суб’єкти повинні володіти правом самостійного встановлення ціни на свої товари. Ці ціни базуються на співвідношенні попиту і пропозиції і формуються процесі торгів між продавцем і покупцем. Державне регулювання цін повинне охоплювати мінімальне число товарів і здійснюється в основному економічними методами, в першу чергу за допомогою системи оподаткування.

8. Відкритість економіки держави зовнішнім зв’язкам. Вільна підприємницька діяльність, в тому числі і біржова, повинна розповсюджуватись і на зовнішньоекономічні зв’язки. Це відображається у можливості господарських суб’єктів здійснювати господарську діяльність в даній країні на рівних засадах. Реалізація цієї умови необхідна для інтеграції країни в систему світових господарських зв’язків і проникнення на світовий ринок, побудови системи міжбіржових зв’язків.

Слід відмітити, що ринкова економіка не лише створює умови виникнення і ефективного функціонування біржової торгівлі, але за її допомогою все більш зміцнює свої позиції. Розповсюджуючи принципи вільної торгівлі, характерні сьогодні для ТБ, на всю економіку нашої держави, біржова торгівля сприяє прискоренню формування ринкової економіки. [3]

Станом на 1 січня 2010 року в Україні зареєстровано 503 біржі, з них 103 універсальних (20,5%), 318 товарно-сировинних (63,2%), 26 агропромислових (5,2%) та 19 фондових (3,8%). За 1995 – 2009 роки кількість бірж зросла на 412. В структурному розрізі найбільше зросла кількість товарних та товарно-сировинних, а також універсальних бірж – відповідно на 294 та 80. [7]

Найбільшу питому вагу в структурі біржового товарообороту займають угоди на сільськогосподарську продукцію (66,8%) та паливо (20,7%);
– негативним чинником функціонування біржового ринку України є наявність у структурі біржового товарообороту небіржових товарів, зокрема транспортних засобів та нерухомості, що призводить до неможливості стандартизації біржових товарів та запровадження строкових біржових угод.

Домінуюча частка біржових угод в Україні укладається на Українській міжбанківській валютній біржі – 38,2%, Київській агропромисловій біржі – 14,8%, Українській універсальній біржі – 9,2%, ВАТ “Фондова біржа “Перспектива” – 6,7% та ТБ “Українська ф’ючерсна біржа” – 5,5%. [11]

Серед розмаїття структур біржового ринку України вагоме місце посідає Товарна біржа “Львівська Універсальна” (ЛУТБ), яка створена за ініціативою брокерських контор товарних бірж України та підприємств, що здійснюють розбудову регіональних аграрно-маркетингових центрів за прикладом РАЦ “Шувар” (м. Львів), який знайшов схвальну підтримку з боку керівництва області та Уряду України. ЛУТБ є членом Союзу бірж України, що дозволяє їй активно співпрацювати з провідними товарними біржами інших регіонів України, запозичувати та адаптувати їх передовий досвід, а також проводити міжбіржові торги, що пришвидшує купівлю-продаж товарів. [9]

Недоліки в організації біржового ринку викликані, найперше, концептуальною безсистемністю переходу України до ринкових відносин та прогалинами нормативно-законодавчої бази. Вони негативно впливають на ефективність біржових структур і практично роблять неможливою реалізацію основної функції товарної біржі – забезпечення гуртової торгівлі. [6]

Одже, виходячи з реалій становлення ринкових механізмів в Україні, складного й довгого формування законодавчої бази, наявності потужного сектора „тіньової економіки”, більшість бірж змушені у сферу своєї діяльності вводити нові послуги ( консалтингові, юридичні, оціночні), які не є класичними

функціями бірж. З іншого боку, це досить доходний бізнес, він дозволяє біржовикам розвивати перспективні механізми, на приклад, реалізацію форвардних контрактів, розвитку механізму хеджування.

 

Джерела:
  1. Бланк И.А. Торговый менеджмент. – К.: Украинско-финский институт менеджмента и бизнеса, 1997
  2. Валовий внутрішній продукт: звіт державного комітету статистики України / 2009
  3. Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум: Навчальний посібник. 2-ге видання, доповнене. – Львів: “Новий світ-2000”, “Магнолія плюс”. – 2003. – 360 с. (Тема 9, с. 148-169)
  4. Кушнір Т.Б. Економіка і організація біржової торгівлі: Навч. Посіб.: 2 вид., стереотипне. – Харків: Консул, 2004. – 216 с. (Частина 6, с.99-128)
  5. Мельник Л. Нові аспекти міжнародної торгівлі в умовах переходу до інформаційного суспільства / Л. Мельник, І. Дегтярьова // Вісн. Київ. нац. торг.-екон. ун-ту. – 2006. – № 2. – С. 43.
  6. Осика С.Г. Світова організація торгівлі. – К.: 2005. – 514 с.
    1. Юрій С. І. Міжнародні фінанси у ХХІ столітті / С. І. Юрій // Вісник економічної науки України. – 2007. – № 1. – С. 184.
    2. www.forexite.com
    3. www.forexpoiski.narod.ru/soveti.html
    4. www.fxo.ru/forum-2/messages/83979.html
    5. www.globalforex.com

 

 

 ІННОВАЦІЙНІ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ М. ЛЬВОВА ТА ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Гриник Н.

учениця Львівського вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму

 В розвитку економіки будь-якої країни інвестиції є домінуючою складовою. Іноземні інвестиції – це один з ключів до інтеграції ринково-орієнтованої й демократичної України в Європу.

Інвестиційна та зовнішньо-економічна політика міста Львова спрямована на покращення його іміджу на регіональному та міжнародному рівнях, сприяння істотному збільшенню надходжень внутрішніх і зовнішніх інвестицій у розвиток економіки міста, здійснення активної інформаційно-промоційної діяльності.

Перед містом Львовом стоїть завдання наздогнати світовий ринок та сформувати сприятливий інвестиційний клімат, активізувати інвестиційну і зовнішньоекономічну діяльність, залучити інвестиційні та кредитні кошти.

Львів є унікальним містом з багатою культурною спадщиною. Центральна частина міста з численними історичними пам’ятками, музеями і церквами знаходиться під захистом ЮНЕСКО. Окрім культурної столиці, Львів є важливим політичним, економічним та науковим центром Західної України.

Окрім сильного бажання львів’ян покращити бізнес-середовище міста, існує зацікавленість з боку іноземних інвесторів, яких Львів приваблює значними людськими ресурсами і конкурентною оплатою праці. Наявність привабливих для інвесторів факторів призводить до притоку іноземних інвестицій, більша частина яких приходять з Німеччини, Польщі, Росії та Австрії.

Найбільші інвестори в економіку міста Львова:

1.“METRO Cash&Carry Ukraine“ (Німеччина) – 19,5 млн. дол. США

2. “Rewe Group“ (Німеччина) – 24,6 млн. дол. США

3. “Siemens“ (Німеччина) – 6,5 млн. дол. США

4. “Energie AG“ (Австрія) – 3,0 млн. дол. США

5. “Prochnik“ (Польща) – 13,3 млн. дол. США

6. “Carlsberg“ (Данія) – 31,1 млн. дол. США

7. “Comarch“ (Польща) – 19,4 млн. дол. США

8. “Klingspor“ (Австрія) – 14,6 млн. дол. США

9. “Nikitova“ (США) – 6,4 млн. дол. США

10. “UniKredit Bank“ (Італія) – 35,8 млн. дол. США

11.“Renaissance Capital“ (Росія) – 35,8 млн. дол. США

12.“PriceWaterhouseCoopers“ (США) – 2,8 млн. дол. США. [3]

Варто відмітити, що Львів володіє унікальними активами, які на сьогодні не у повній мірі використовуються для розвитку міста. Львів відомий як ворота з України в Європейський Союз – міжнародні транспортні коридори А3 та А5 проходять через місто Львів. Інвесторів приваблює у Львові конкурентна середня заробітна плата, значний потенціал людських ресурсів міста, вигідне географічне розташування та культурна схожість.

У місті динамічно розвивається економіка. Влада міста, Фонд «Ефективне управління» спільно з міжнародною консалтинговою компанією “Monitor Group“ розробили «Стратегію підвищення економічної конкурентоспроможності міста Львова до 2015 року». [3]

Міжнародна аудиторська компанія “KPMG“ визнала Львів одним з 30 найпривабливіших міст світу для розвитку сфери інформаційних технологій. Бізнес-послуги (БП) та туризм є пріоритетними кластерами економіки міста (середній темп росту БП – 40 відсотків протягом останніх 4-х років, щорічно зростає кількість туристів – на 40 відсотків за останні 3 роки (на сьогодні становить близько 1 млн./рік).

У місті та області є унікальна рекреаційна зона та розвинена сфера відпочинку. Зокрема, у Львові є 50 готелів, з яких 14 – чотиризіркові (“Дністер“, “Гранд Готель“, “Супутник“, “Опера“, “Цитадель Інн“, “Швейцарський“ та ін.). У Львові розташовані близько 2000 закладів харчування та відпочинку на будь-який смак: ресторани, , нічні клуби, кав’ярні та розважальні центри.

Пріоритетними напрямами інвестування в обласному центрі є розвиток інфраструктури (транспорт та зв’язок), промислове виробництво, торгівля, а також діяльність у сфері культури та спорту, що безпосередньо пов’язано з підготовкою міста до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

Пріоритетні інфраструктурні проекти міста:

1. Відновлення системи районного теплопостачання міста.

2. Проект розбудови території навколо нового стадіону.

3. Модернізація та розширення мережі міського електротранспорту.

4. Розвиток велосипедного руху та велосипедної інфраструктури.

5. Будівництво точкових компактних підземних паркінгів.

6. Проект по вдосконаленню системи поводження з ТПВ у м. Львові.[10]

Львів є відкритим для світу. Стратегічна ціль Львова – протягом 10- 15 років збудувати сучасну стабільну та диверсифіковану економіку, відкриту для зовнішнього досвіду та капіталу. Формування сприятливого інвестиційного клімату у місті залежить від трьох головних чинників: заходів, спрямованих на мінімізацію політичних й економічних ризиків, якісно підготовлених проектів та розвитку інфраструктури.

Головними проблемами залучення інвестицій в економіку міста визначено:

1) Низький кредитний рейтинг міста, слабкі позиції у рейтингах Світового банку та інших міжнародних організацій.

2) Відсутність програм стимулювання інвестицій в Україні.

3) Відсутність можливостей у межах компетенції органів місцевого самоврядування надавати пільги іноземним інвесторам.

4) Складні процедури отримання дозволів на здійснення підприємницької діяльності.

5) Відсутність прозорості застосування податкового та митного законодавства.

6) Непрозорі правила гри учасників ринку, ситуації з корупцією, тощо.

7) Висока вартість позичкового капіталу в Україні.

8) Відсутність досліджень ринку, середніх галузевих статистичних даних, показників і коефіцієнтів тощо.

 

Джерела:
  1.  Закон України Про інвестиційну діяльність ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 47, ст.646 ) Із змінами і доповненнями.
  2. Закон № 349-IV від 24.12.2002 Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
  3. УХВАЛА № 437 від 19.05.2011 Про затвердження Програми сприяння залученню інвестицій у місто Львів на 2011-2013 роки та заходи з реалізації Програми сприяння залученню інвестицій у місто Львів на 2011-2013 роки
  4. Бланк Й. А. Инвестиционный менеджмент. – К.: Ника-Центр, 2001.
  5.  Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченько О.Г.. Інвестування: Навчальний посібник. – Ірпінь, 2001. – 377с.
  6. Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.
  7. Паспорт Міської цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в м.Львові http://www.city-adm.lviv.ua
  8. http://www.city-adm.lviv.ua/news/
  9. 9.         www.bsc.lviv.ua/invest/modules
  10. www.stat.lviv.ua

 

 ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ ЯК НЕВІДЄМНИЙ АТРИБУТ РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕРНЕТ-ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ

  Мироненко Д.О.

учениця Черкаського державного бізнес-коледжу

 Компанія Appleton Mayer провела дослідження українського ринку онлайн-торгівлі. Згідно з ним, протягом останніх 5 років український ринок електронної комерції показував щорічне зростання на рівні 50% -60% незалежно від перманентних економічних коливань. При цьому він, як і раніше, володіє серйозним потенціалом. Наприклад, у Німеччині ємність ринку електронної комерції становить близько 36 млрд. дол.. В Україні аналогічний показник становить не більше 1 млрд. дол. Крім цього, на ринку існує багато перспективних ніш, які або сильно фрагментовані, або практично не зайняті.

Високі ціни доступу разом з низькими швидкостями були нездоланним бар’єром для розвитку онлайн-торгівлі. У 2000 р. в Україні діяло лише близько 100 Інтернет-магазинів. Проте, в наступні роки ситуація почала змінюватись [2].

Вже у 2005 році Інтернет перестав бути екзотикою для українців і аудиторія перевищила 5 млн. користувачів. Це і стало основою для динамічного зростання онлайн-торгівлі. Темпи росту кількості Інтернет-магазинів в Україні демонструє рис. 1.

Рис. 1. Кількість інтернет-магазинів в Україні

Після 2005 року обсяг віртуального шопінгу щорічно збільшувався в 1,5 – 2 рази. Такі показники удвічі вищі за російські. В підсумку, скромні 100 млн. дол. у 2005 р. перетворились в серйозну суму в 1 млрд. дол. через п’ять років. Для прикладу, сукупний роздрібний товарообіг в нашій країні дорівнював 29 млрд. дол. (рис.2.)

Рис. 2. Обсяг Інтернет-торгівлі в Україні (млн.грн.)

Стрімко розширюється й аудиторія клієнтів. Зважаючи на те, що місячна аудиторія глобальної мережі впевнено перевищила 10 млн. осіб, мова йде про величезний потенціал у даній сфері.

Середній розмір однієї покупки суттєво варіюється. Вартість чека в середньому коливається в межах 100 – 200 доларів. Разом з тим спостерігається чітка тенденція до його збільшення [1].

З метою чіткішого виявлення інтересів онлайн-покупців інтернет-видання «Укрбізнес» провело опитування, в ході якого респондентам було запропоновано відповісти на питання: “Що ви купуєте в Інтернеті?”. Згідно проведеного дослідження, структура покупок в українському Інтернеті виглядає наступним чином. (рис.3).

Рис.3. Структура покупок в Інтернет – магазинах України за результатами опитування Інтернет-видання «Укрбізнес»

 

Проаналізувавши сектор Інтернет-торгівлі, особливу увагу слід приділити питанням, які здатні підвищити захищеність прав громадян при купівлі товарів через Інтернет. Насамперед йдеться про безпечність товарів та послуг, які споживає населення та якість яких суттєво впливає на здоров’я громадян і рівень їх життя в цілому.

Проблема захисту прав споживачів вже давно отримала міжнародне значення і актуальність її теоретичного дослідження навряд чи може викликати сумнів. Міжнародними зусиллями були розроблені і стали застосовуватися на практиці нормативні положення, пов’язані з електронним торговим операціям нового часу, до так званих “послуг інформаційного суспільства”. Україна поки обмежилася кількома законопроектами, зареєстрованими у Верховній Раді, основними з яких є: законопроект «Про електронну комерцію» та «Про внутрішню торгівлю», Закони України «Про електронну цифрову комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг» тощо [2].

Звісно, одним з найбільш поширених прикладів електронної комерції можна вважати діяльність Інтернет-магазинів – по суті, це оренда у площин у віртуальному просторі, де звичайну вітрину або прилавок замінює сторінка у всесвітній мережі з інформацією і візуалізацією товару з метою подальшого продажу товару та отримання прибутку.

Основними нормативно-правовими та законодавчими актами, які торкаються регулювання Інтернет-торгівлі в Україні є:

–        Закон України «Про захист прав споживачів» (ст.6);

–        Цивільний кодекс України (ст.702, ст. 666 та ст. 668) [3].

За відсутності чіткого законодавчого регулювання Інтернет-торгівлі, споживачам можна надати лише певні поради, як не потрапити в халепу, купуючи товари в Інтернеті. Для цього варто:

1. Вибирати популярний і перевірений Інтернет-магазин.

2. Якщо є можливість спробувати товар у звичайному магазині, до того, як замовити його в Інтернеті, обов’язково варто це зробити.

Найголовніше у сучасному суспільстві – мобільно та зручно використати свій час, тож можливість користування послугами Інтернет-магазинів в Україні є досить важливою. Покупці заощаджують час, не ходячи по магазинах, порівнюючи ціни й вибираючи товари, адже це можна зробити за допомогою доступу через Інтернет за лічені хвилини.

 

Джерела:
  1. Герасименко П. Огляд ринку Інтернет-торгівлі в Україні. Укрбізнес (Інтернет-видання) [Електронний ресурс] / П. Герасименко // Інтернет-видання «Укрбізнес» – Режим доступу до видання: http://www.ukrbiznes.com/analitic/marketing/10614.html
  2. Мазурик В.В. Сьогодення та майбутнє електронної торгівлі в Україні (Матеріли наук. конф. «Простір і час сучасної науки (2007 р.)») [Електронний ресурс] / В.В. Мазурик. – ДонНУЕТ // Портал «Наукові Інтернет-конференції». –– Режим доступу до статті: http://intkonf.org/mazurik-vv-sogodennya-ta-maybutne-elektronnoyi-torgivli-v-ukrayini/
  3. Цивільний кодекс України: станом на 22 грудня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ІНТЕРНЕТ-АУКЦІОНІВ В УКРАЇНІ

Неграш Т.О.

учениця Черкаського державного бізнес-коледжу

 Поява глобальних мереж зв’язку, і в першу чергу Інтернет, привела до справжньої революції в області організації і ведення комерційної діяльності. Сьогодні Інтернет-комерція залишається сферою бізнесу, яка активно розвивається і залучає до співпраці все більшу кількість людей по всьому світі. Однією із найдинамічніших складових такого типу комерції є Інтернет-аукціон.

Інтернет-аукціон – це торговельна вітрина, через яку користувач може продати або придбати будь-який товар із запропонованого списку категорій товарів за певними правилами гри. Особливістю Інтернет-аукціону є те, що час його завершення визначається організатором заздалегідь. Після завершення торгів покупець повинен переказати кошти за придбаний товар (послугу, ідею) на рахунок продавця. Продавець, у свою чергу, має надіслати товар або надати послугу покупцеві [3].

У мережі на даний момент існують такі види аукціонів (рис. 1):

 Рис. 1. Види аукціонів

У кожній країні є свій лідер з продажу товарів на Інтернет-аукціонах. У США, наприклад 98% всіх укладених угод здійснюється на ebay.com. Даний сайт тепер функціонує і для українських споживачів(ebay.com.ua).

Ринок Інтернет-аукціонів у країнах колишнього СНД почав формуватись в кінці 90-х років 20 століття. Деякі з них одразу зазнали провалу, деякі засумнівались у рентабельності даного напрямку бізнесу і переключились на інші проекти. Сьогодні ж на Інтернет-аукціонах здійснюють тисячі операцій в день. Про зростання популярності даного сервісу говорить те, що навіть Міністерство юстиції України відкрило веб-сайт, на якому розміщуватиметься інформація про проведення аукціонів з реалізації майна, конфіскованого та арештованого Державною виконавчою службою Мін’юсту (http://trade. informjust.ua) [2].

В Україні немає одноосібного лідера серед Інтернет-аукціонів. Можна виділити п’ять основних гравців на даному ринку, які можуть боротись за лідерство:

1) auction.ua;

2) auction.meta.ua;

3) aukro.ua;

4) auction.price.ua;

5) та torg.com.ua.

За даними досліджень консалтингової компанії Gemius, найчастіше на українських аукціонах купуються:

1) побутова техніка і електроніка (27%);

2) книги, CD і фільми (27%);

3) комп’ютерне «залізо» (26%)

4) одяг і антикваріат, колекційні предмети тощо.

Найбільш незвичайними лотами були визнані – телефони знаменитостей, їх номери icq, а також облікові записи форумів та блогів, різних онлайн ігор тощо.

На аукціонах, зазвичай продають як нові так і товари бувші у використанні (б/в). Так за даними порталу aukro.ua в середньому співвідношення продажу нових і б/в товарів склало 62% до 38% відповідно. Однак цей показник досить сильно варіюється залежно від категорії. Найменше товарів б/в у категоріях «Побутова техніка» і «Жіночий одяг», найбільше – у категорії «Мобільні телефони і смартфони». Але навіть тут частка нових продуктів все ж перевищує 50%, причому співвідношення майже не міняється рік від року.

За часткою продажів вживаних речей певною мірою можна судити про добробут громадян. З одного боку, предмети споживання, що були у використанні купують навіть в країнах з високим рівнем життя населення. Хоча їх частка помітно менша в порівнянні з обсягами продажів нових товарів. З іншого боку, про рівень добробуту громадян все-таки більше свідчить розрив у цінах на нові і вживані товари, ніж їх співвідношення. У багатих країнах цей розрив, як правило, набагато більше [2].

Вік покупців знаходиться в діапазоні від 25 до 35 років. Чоловіки купують частіше, їх частка складає 55%, відповідно жінки беруть участь в аукціонах в 45% випадків. Більше 60% з числа активних онлайн-покупців Україні заходять в Інтернет кожен день і, як правило, роблять покупки з дому, у вечірній час. Найчастіше українці купують товари, вартість яких знаходиться в діапазоні від 150 до 250 грн. Середній вік усіх покупців становить 32 роки, а середній заробіток — 2,5-3,5 тис. грн.

Резюмуючи, можна зазначити, що найбільшим попитом користуються нові й недорогі товари. Також сезонність покупок на тому ж аukro.ua не відрізняється від інших роздрібних магазинів. Основні піки припадають на період перед великими святами – користувачі закуповують подарунки. Падіння продажів відбувається під час свят і протягом тижня-двох після них [3].

За даними дослідження міжнародних компаній, найвище зростання ринку показала саме Україна. Експерти прогнозують ріст шахрайства у даній сфері, тому до діяльності Інтернет-аукціонів відповідно має зростати рівень вимог. Уряд України поки що гальмує з цим питанням, адже законопроект «Про аукціони», який вміщував вимоги до Інтернет-аукціонів 20 вересня 2011 року був відкликаний та знятий з розгляду.

З точки зору сучасних науковців у даній сфері, вимоги до інтелектуальної інформаційної системи Інтернет-аукціону мають такий вигляд:

– оперативний аналіз інформації;

– формування довільних запитів до системи;

– можливість одночасної обробки великої кількості запитів;

– інтегрування даних з різних систем;

– наявність API (використовується програмістами для написання всіляких програм) для обміну інформацією між подібними сервісами.

На відміну від стандартних вимог до Інтернет-аукціонів, клієнти, в першу чергу покупці, формують свій ряд вимог:

– безпека (на аукціоні функціонує програма ліцензування користувачів, яка дозволяє здійснювати угоди безпечно) та створення бази даних шахраїв, яких знаходять за IP-адресами;

– доступність (максимально зручний і зрозумілий інтерфейс для своїх користувачів);

– відсутність оплати за послуги (всі дії на аукціоні – безкоштовні для покупців і продавців);

– система заохочення користувачів (за певні дії на аукціоні можна отримати бали, які потім обміняти на призи) [1].

Аналізуючи вимоги, які сьогодні ставлять різні сторони до Інтернет-аукціону, можна зробити висновок, що кожна з них керується тою чи іншою метою розробки цих вимог. Щоб успішно функціонувати у сфері Інтерне-комерції власникам Інтернет-аукціонів варто врахувати якомога більше вимог покупців щодо безпеки купівлі товарів на даних сайтах. Сподіваємось, що Уряд України планує певні мірі щодо законодавчого регулювання діяльності Інтернет-аукціонів, адже така динамічна частка торгівлі повинна мати свої норми функціонування.

 

Джерела:
  1. Куц А. Формування вимог до Інтернет-аукціону в сучасних умовах розвитку електронної комерції (Матеріали наук. конфереції «Новітні технології в інформаційному суспільстві 2011») [Електронний ресурс] / Куц А. – Чернівецький торгівельно-економічний інститут КНТЕУ м.Чернівці. // Портал «Всеукраїнська студентська інтернет – конференція». – Режим доступу: http://conf-cv.at.ua/forum/54-488-1.
  2. Мазурик В.В. Сьогодення та майбутнє електронної торгівлі в Україні (Матеріли наук. конф. «Простір і час сучасної науки (2007 р.)») [Електронний ресурс] / В.В. Мазурик. – ДонНУЕТ // Портал «Наукові Інтернет-конференції». –– Режим доступу до статті: http://intkonf.org/mazurik-vv-sogodennya-ta-maybutne-elektronnoyi-torgivli-v-ukrayini/
  3. Плескач В.Л., Затонацька Т.Г. Електронна комерція: Підручник. Затверджено МОН. / В. Л. Плескач, Т. Г. Затонацька – К.: «Знання», 2007. – 535 с.


 


МАРКЕТИНГОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ВИРОБНИКА ТОВАРІВ -КОРПОРАЦІЯ «РОШЕН»

Мостіцька В.В.

учениця Київського професійно-педагогічного коледжу ім.А.Макаренка

 Студентами НТФ КППК в процесі роботи в якості співробітників у відділах фірми , за умовами інноваційної технології навчання, направленого на практичну дію проводяться маркетингові дослідження українських виробників товарів, що-являють собою найбільш пізнаванні на українському та міжнародному ринку

 Об’єкт дослідження: корпора-ція «Рошен»

Мета дослідження: виявити важелі, якими користуються виробники для досягнення, безпосереднього підйому на Олімп, тобто – як досягти рівня визнання БРЕНДУ.

Задача дослідження: перейняти

багатий досвід такого підприємства для набуття знань та навичок в подальшій професійній діяльності.

В Україні епоха правління Його Величності Виробника успішно закінчилася приблизно в 90-х роках. На трон зійшов новий монарх – Споживач. Наслідки широкого вибору товарів і послуг привели до того, що споживач нині примхливий, мінливий і капризний. Лише володіючи неабиякими здібностями і інтуїцією, можна надовго заволодіти його увагою. Причому неважливо, що ви продаєте – політичну ідею чи шоколад.

Конкуренція за місця у свідомості покупців.

При високому рівні конкуренції є тільки один вихід – виділитися із загального ряду можна тільки за рахунок ціни, якості та яскравої індивідуальності , що є вирішальним фактором довгострокового успіху на ринку.Це вирішальні характеристики БРЕНДУ. Прикладом підприємства ,що поставило і виконало задачу створення БРЕНДУ є корпорація «Рошен».

Дослідження цільової аудиторії торговельної марки «Рошен».

Справа в тому, що тільки досконально вивчивши свого споживача, можна розраховувати на успіх. В результаті досліджень з’ясувалося, що основними рисами представника цільової аудиторії торгової марки “Рошен” є волелюбність, цілеспрямованість і доброзичливість. При цьому він цінує традиції, але готовий сприймати інновації в рецептурах. Ґрунтуючись на цих рисах характеру, і було створення загальнонаціональної програми «Рошен – Україна. Від краю до краю. Українці. Від серця до серця».

Розкрутка бренду корпорації «Рошен».

Подальша розкрутка БРЕНДУ корпорації «Рошен»- створення ролика.

Одним з етапів рекламної компанії є створення ролика. Заслуговує особливої ​​похвали  рішення рекламного агенства обійтися в сюжеті без слів. Спробуйте його озвучити – і чарівність зникне. Тому діалоги присутні, але за кадром. Сюжет простий і зрозумілий кожному.

Наступний етап – Акція «Рошен – Україна .Від краю до краю»

Успіх рекламної компанії визначає лише комплексний підхід до формування маркетингової стратегії. Традиційна формулювання припускає наявність “4Р” (ргоduct, ргісе, рlасе, ргоmotion). Тільки приділяючи належну увагу кожній з цих складових, можна говорити про довгостроковість  успіху.

Кондитерський ринок в Україні характеризується жорсткою конкуренцією. Виходячи з цього, маючи тільки потужну виробничу базу, новітні технології, грамотне ціноутворення та належну дистриб’юцію, можна говорити про успіх.

Сьогодні корпорація «Рошен» абсолютний лідер по виробництву та продажу солодких виробів. Вона є володарем міцних підприємств:

>     Київська кондитерська фабрика.

>     Вінницька кондитерська фабрика.

>     Кременчуцька кондитерська фабрика.

>     Маріупольська кондитерська фабрика.

При цьому не слід забувати ,що створення і розвиток БРЕНДУ вимагає неймовірних зусиль для того щоб  завдати збитків своїй  репутації досить однієї помилки. Тому корпорація «Рошен» дуже пильно слідкує за своїми іміджем виробника високоякісної продукції. А  також направляє свою стратегію на освоєння нових ринків збуту.


 ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ В УКРАЇНІ: СУЧАСНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

 Смірнова К.О.

учениця Київського професійно-педагогічного коледжу ім. А. Макаренка

 Постановка проблеми. Інтернет – магазин є  складовою електронної комерції. Успішний розвиток мережі Інтернет та бурхливе зростання електронної комерції в черговий раз довели, що інформаційний сектор економіки на даний момент є найдинамічнішим та найприбутковішим.

Електронна комерція і Інтернет-магазин стали популярними з розширенням доступу до Інтернету і являють собою невід’ємну частину будь-якої сучасної маркетингової кампанії. Основним перевагами електронної комерції вважаються інтерактивність, можливість максимально точного спрямування на ціль.

Інтернет в Україні повинен стати для компаній не тільки засобом глобального пошуку партнерів, але й новим логістичним каналом. Багато товарів та послуг могли б продаватися або надаватися клієнту мережею, а також угоди на біржових ринках, текстова та графічна інформація, комп’ютерні програми, консультаційні та освітні послуги, газети і журнали, тому і розвиток, і поширення е-торгівлі в Україні є дуже актуальним.

Актуальність теми пояснюється новими економічними реаліями, особливостями перехідного періоду в економіці України, необхідністю використання Інтернет – технологій. Актуальність поглиблюється зростанням конкурентного середовища на інформаційному ринку, переходом виробництва до високих технологій, що швидко реагують на попит і оперативно  задовольняють його. Інтернет – магазин мусить допомогти підприємству не тільки утриматися «на плаву», але й здобути максимальний прибуток, бути лідером на ринку, отримати імідж престижного підприємства.

Формулювання мети доповіді. Мета

роботи – дослідити розвиток вітчизняного ринку електронної торгівлі, зрозуміти його переваги та наявні недоліки для українського підприємства та споживача та розгляд основних проблем, які заважають процвітанню даного типу маркетингу на теренах нашої країни.  А також узагальнити підходи щодо управління продажами на основі механізму електронної комерції та її розповсюдження на логістичні процеси  підприємства. Виокремлення та оцінка майбутніх перспектив розвитку Інтернет-магазина з урахуванням потреб не тільки споживачів, але й потенційних користувачів даним типом маркетингу.

Дослідження проведенні у відділі маркетингу студентами НТФ «Спокуса» КППК, що навчаються за інноваційною технологією навчання, направленою на практичну дію.


 ПЛАСТИКОВІ КАРТКИ: ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ, ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ВИКОРИСТАННЯ

 Шльончак В.В.учень Черкаського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України(м. Київ).

 Удосконалення економічного механізму в умовах переходу до ринку зумовлює дедалі вищі вимоги до функціонування системи грошового обігу, організації розрахункового і касового обслуговування в країні. Основний шлях розв’язання проблеми прискорення оборотності коштів за одночасного зниження витрат грошового обігу і скорочення трудових витрат – це використання “безпаперової” технології на основі широкого застосування замінників готівки – платіжних карток.

Платіжні картки виявили свої безперечні технологічні переваги щодо залучення коштів порівняно з традиційними платіжними інструментами.

Для споживачів і для банків цей вид розрахунку стає дуже привабливим та зручним завдяки поєднанню останніх технологічних рішень та маркетингових програм.

Першими виникли кредитні картки, які не були ще ні банківськими, ні пластиковими. Їхнє значення полягало в тому, щоб підтверджувати кредитоспроможність власника картки за межами його банку. Ера сучасної кредитної картки почалася зі створення компанії Diners Club. У 1950 році компанія Diners Club ввела в обіг платіжні картки, які приймали в оплату за обслуговування в готелях і туристичних агентствах [1].

У 1966 році Bank of Americard заснував організацію – Bank of  Americard services corporation, у якій зосередились усі операції з їхніми картками. Нова компанія почала продавати ліцензії на випуск карток іншим банкам, що дало можливість тисячам дрібних банків прилучитись до карткового бізнесу. Пізніше банки перейшли до випуску єдиної картки Master Charge. Остання 1970 року була перейменована в Master Card.

У 1988 році компанія Master Card підписала історичну угоду про співпрацю з EuroCard International, перейменованої згодом в EuroPay (EuroPay International). Компанії MasterCard International та EuroPay International 2001 року домовилися про злиття. Так була створена найбільша у світі мережа з випуску і обслуговування дебетових карток.

У 1970-х роках француз Ролан Морено винайшов смарт-картку, тобто картку з мікросхемою. Вона є значно досконалішою та потужнішою, аніж картка з магнітною смугою, яку до того використовували платіжні системи [1].

Загалом на картки платіжної системи Visa сьогодні припадає 57,2% обсягу операцій, EuroCard/MasterCard – 26%, American Express – 13%, Diners Club – 1,7%, JCB – 1,8%.

В останні роки велике розповсюдження одержали документи на основі пластикових карт: посвідчення особи, водійські посвідчення, пропуски і т.д.. Це різновиди ідентифікаційних карток.

Скретч карти характеризується наявністю стираної смуги – панелі. Зазвичай, скретч смуга виконує тільки одну функцію: перешкоджає зчитуванню інформації під захисним шаром. Технологія на основі використання скретч елементів з голографічним малюнком дозволяє захистити не тільки код активації від зчитування, але й саму карту від підробки.

До числа нових прогресивних методів стимулювання попиту відноситься розвиток дисконтних і клубних програм, при цьому окремій групі покупців видається або продається  пластикова дисконтна карта. Дисконтна карта дозволяє створити навколо підприємства постійну групу клієнтів, збільшити торгівельний обіг і престиж підприємства.

Платіжні картки на ринку фінансових послуг мають ряд переваг та недоліків. Серед основних переваг це:

  1. зменшення кількості операцій підприємств з готівковими грошовими коштами в касі;
  2. захист грошей – якщо платіжна картка втрачена/украдена, то це ще не означає втрату грошових коштів;
  3. картковий рахунок може бути відкритий в національній, іноземній та інших валютах;
  4. можливість здійснювати операції цілодобово;
  5. можливість зняти з картки необхідну суму грошей в банкоматах майже в будь-

якій точці світу.

Але поряд з перевагами використання платіжних карток варто виділити й їх негативні сторони, а саме:

  1. деякі види карток можуть обслуговуватися лише в окремих банкоматах;
  2. вплив на картки негативних факторів (перепад температури, вологість, прямі сонячні промені, магнітні поля та ін.);
  3. додаткові витрати якщо власник забув або втратив ПІН-код;
  4.  можливість використання картрахунку іншими особами: хакерами, шахраями, зловмисниками та ін. [2, c. 294].

У наш час кількість інтернет – шахрайств з пластиковими картками значно зросла. Від шахрайських операцій страждають клієнти банків, зазнаючи фінансових збитків, а також самі банки, які втрачають не лише гроші, але і репутацію. Шах­райство у соціальних мережах теж досить «популярне» явище у наш час. Соціальні мережі – це дуже при­вабливе поле для звичайного ко­ристувача, у подібних мережах відбувається постійний обмін інформацією.

Соціальні мережі об’єдна­ли два фактори, які роблять їх ідеальною мішенню для он-лайн – злочинної діяльності: величезна кількість користувачів, а також високий рівень довіри серед тих користувачів [2, c. 295].

Для захисту від інтернет-шахрайства потрібно здійснити ряд заходів:

  1. оформити додаткову картку для оплати покупок, розрахунку в інтернет-магазинах або поїздках;
  2.  не передавати картку іншим особам;
  3. намагатися використовувати банкомати, що знаходяться в охоронних зонах;
  4. обов’язково підключитися до сервісів оперативного оповіщення про списання грошових коштів.

Для користувачів систем інтернет-банкінгу потрібно:

  1. забезпечити актуальний захист комп’ютера (постійні оновлення оперативної системи та антивіруса, мінімізація привілеїв користувача на роботу в системі та мережі Інтернет);
  2.  регулярно міняти паролі.

Міжнародні платіжні системи, такі як VISA International, MasterCard WorldWide, строго регламентують технології випуску пластикових карток. Кожна картка після стадії виробництва проходить процедуру затвердження в платіжній системі. Це також є певним ступенем захисту. Банк завжди замовляє точну кількість карток, що друкується на картковому заводі. Після цього банк звітує за весь тираж в платіжну систему [2, c. 297].

Основна проблема в іншому – багато компаній не використовують навіть існуючі засоби безпеки, що добре себе зарекомендували, не кажучи вже про новинки.

Сфера застосування безконтактних технологій широка. Це ресторани швидкого харчування, готелі, торгово-розважальні центри, метро.

Мікропроцесорні, і зокрема безконтактні картки, дозволяють вирішити всі основні проблеми та організувати систему повсякденних швидких та зручних розрахунків.  Деяким чиповим карткам не страшні збої зв’язку, оскільки вони є авторизованими і не вимагають з’єднання з центром обробки даних в режимі реального часу. Мікропроцесори нового покоління дозволяють поєднувати на одній картці контактний і безконтактний інтерфейс. На чипі можуть розміщуватися товарні або грошові гаманці, бонусні схеми, ідентифікаційні та інші додатки. Чипові картки відрізняє максимальна захищеність даних, відсутність необхідності пред’являти посвідчення особи та підписувати чеки в торгових точках при розрахунку [3].

Платіжні картки виявили свої безперечні технологічні переваги щодо залучення коштів порівняно з традиційними платіжними інструментами. У наш час вони набули широкого застосування і використовуються майже у всіх сферах споживання. Але серед їхніх основних недоліків можна виділити вразливість до інтернет-атак. Проте дотримання правил безпеки використання пластикових карток зробить ваше життя безпечним і більш комфортним.

 

Джерела:
  1. Історія виникнення пластикових карток [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://plastic-card.com.ua/novini.html.
  2. Кудельчук І. А. Ризики у сфері банківського карткового бізнесу /Кудельчук І. А. //Економічний простір. – 2009. – № 23/1. – С. 292–298.
  3. Шеломенцев В. П. Боротьба з організованими злочинними угрупованнями у сфері використання банківських платіжних карток [Електронний ресурс] /В. П. Шеломенцев //Режим доступу: http://mndc.naiau.kiev.ua/ Gurnal/10text/g10_24.htm.

 

 

ВПЛИВ РЕКЛАМИ НА СПОЖИВАЧА

Трубенко О.А.

учень Черкаського інституту банківської справи Університету банківської справи

Національного банку України(м. Київ).

У вирі сучасного світу реклама безсумнівно виступає одним із основних рушіїв торгівлі. Вона допомагає дізнатися про нові товари і послуги, зорієнтуватися в безмежному морі виробництва і споживання. Та реклама не лише інформує. Фахівці стверджують, що вона – могутній засіб впливу і маніпуляції людиною. Вона здатна формувати і змінювати світогляд і поведінку людей. Саме тому науковці нині так ретельно вивчають це явище.

Вплив реклами на ставлення споживачів до певного товару досить суттєвий. Раціональне використання навіть невеликої кількості інформації з посиланням на потреби і запити аудиторії може підвищити ефективність рекламного проекту і відповідно успіх продукту на ринку. На людину, як єдиний суб’єкт рекламної діяльності, вплив здійснюється через органи чуття. Найбільш пов’язаними з рекламою є: зорові та слухові відчуття.

Економічна ефективність рекла-ми може визначатись співвідношенням між результатом, отриманим від реклами, і величиною затрат на проведення рекламних заходів за фіксований відрізок часу. Для виявлення ступеня впливу реклами на зростання обороту фірми аналізують оперативні та бухгалтерські дані. Проте слід брати до уваги і те, що крім реклами на об’єм реалізації впливають якість, ціна продукту, місце продажі, рівень культури обслуговування споживачів, наявність у продажі аналогічних товарів.

Для аналізу економічної ефективності реклами використовується показник рентабельності реклами, тобто відношення отриманих прибутків до рекламних витрат. Вона визначається за формулою

Практично кожен день ми стикаємося з рекламою різних груп товарів. Ми настільки звикли до реклами, що вже не уявляємо собі життя без неї. Як відомо кожна професія, кожна галузь виробництва має свої секрети успішності.

Нижче розглянемо якими ж секретами володіє реклама:

Секрет № 1 – Простота.

Все геніальне просто, хоча, деякі не приймають дане вислів всерйоз. Ми всі кудись поспішаємо і нам ніколи розглядати хитромудрі візерунки і гру кольору! Секрет криється в тому, що проста, не перевантажена інформацією у вигляді текстів та зображень реклама набагато легше сприймається і запам’ятовується.

Секрет № 2 – Користь.

Користь від товару підвищує продажі, але не роблять товар особливим! Наприклад, припустимо, що товар отримав престижну премію. Ви пишаєтесь цим, але, не робіть основний упор у рекламі на цей факт. Люди, швидше придбають саме той товар, який принесе їм більше користі і допоможе заощадити час і гроші.

Секрет № 3 – Емоції.

Дизайн реклами потрібно вибудовувати таким чином, щоб показати споживачам, які почуття викликає товар або послуга. Це дуже ефективний маркетинговий хід, оскільки реклама діє на підсвідомому рівні і створює у свідомості споживачів певний образ товару або послуги.

Секрет № 4 – Креативність.

Для того, щоб на рекламу звернули увагу, щоб реклама стала успішною, вона повинна бути неординарною, унікальною, не такою як всі інші. Деякі кращі реклами настільки ефективні, саме завдяки своїй креативності та того, що вони повністю розбивають стандарти і змушують поглянути на світ під іншим кутом.

Секрет № 5 – Колір.

Успішність реклами безпосередньо залежить від застосовуваного в ній кольору і поєднання кольори один з одним. Відповідно до досліджень психологів, 60% враження від реклами товару або послуги припадає саме на колір. У першу чергу людське око приваблюють червоний і жовтий колір і тільки потім ідуть всі інші кольори. Чорний текст на жовтому тлі представляє собою найбільш ефективну комбінацію кольорів. У різних культурах один і той же колір має різне значення, і це потрібно враховувати при створенні реклами.

 Секрет № 6 – Правдивість.

Реклама не буде успішною, якщо в ній присутня брехня. Навіть сама креативна, барвиста і привертає увагу реклама буде неефективною, якщо присутній неправда чи натяк на брехню. Правдивість має величезне значення, і це ніяк не можна забувати!

Секрет № 7 – Акцент на проблемах.

Людство завжди шукає всілякі шляхи полегшення вирішення завдань, які стоять перед ними. Створюйте рекламу, яка допоможе вирішити певні проблеми споживачів. Спробуйте використовувати питання, вирішити який буде легко з допомогою рекламованої послуги чи товару. Ось кілька прикладів:

  • Втомилися стежити за власною вагою?”
  • “Хочете, щоб рахунок за мобільний телефон був менше?”
  • “Ви незадоволені своїм зовнішнім виглядом?”

Секрет № 8 – Бренд.

Реклама буде виглядати професійно, підтримувати стиль і бренд, якщо використовувати одні й ті ж шрифти та кольори, уникайте непостійності. Підраховано фахівцями, що людина повинна побачити одну й ту ж рекламу 7 разів, перш ніж її запам’ятати. Після того як ви створили успішну рекламу, використайте як можна частіше і скрізь де це є можливим. Це міцно зв’яже рекламу і товар у свідомості споживачів, від чого у свою чергу залежить успіх і прибутковість реклами.

Джерела:
  1. Лебедєв-Любимов А. Н. Психологія реклами. – Вид. 2-е. – СПб: Питер, 2006.
  2. Моркшанцев Р.І. Психологія реклами. – М.: ИНФРА, 2006р
  3. Феофанов О.А. Реклама: нові технології в Росії. М.: Питер, 2000.
  4. Шуванов В.І. Психологія реклами – Изд. 3-е. – Ростов н / Дону: Фенікс, 2006.
  5. Психологія дизайну і реклами / сост. С.А. Сидоров. – Мінськ: Збрешемо. шк., 2007р.
  6. Білогородський А.А. Маніпулятивні методи реклами / / Маркетинг в Росії і за кордоном. – 2005. – № 6.
  7. Голубкова Е.Н., Мартинцева Ю. Психологічний вплив світла, кольору, форми і корпоративної символіки на сприйняття рекламованого продукту / / Маркетинг в Росії і за кордоном. – 2005. – № 4.
  8. Попова Ж.Г. Ідеї психоаналізу в сучасній рекламі / / Маркетинг в Росії і за кордоном. – 2002. – № 1.
  9. Попова Ж.Г. Психологічні аспекти сприйняття реклами споживачем / / Маркетинг в Росії і за кордоном. – 2002. – № 5.
  10. Попова Ж.Г. Психологія кольору в друкованій рекламі / / Маркетинг в Росії і за кордоном. – 2000. – № 4.

ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТОРГІВЛІ  ПРОМИСЛОВИМИ ТОВАРАМИ В ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Терещенко С. С.

учениця Ізмаїльського вищого

професійного училища

Київської державної академії

Водного транспорту ім.Гетьмана

Петра Коношевича-Сагайдачного

 Торгівля промисловими товарами, товарами народного споживання та продуктами харчування пов’язана із повсякденним життям людей і задоволенням їхніх потреб у товарах, торгових послугах. По тому, як працює торгівля, найчастіше судять про роботу уряду, органів місцевого самоврядування, а також про успіх соціальних і економічних реформ. Це пояснюється тим, що турбота про конкретну людину, її потреби – це початок і кінцевий шлях соціальної політики держави. [3;165] У торгівлі виявляються інтереси суспільства, інтереси кожної сім’ї, кожної конкретної людини. Ця галузь впливає і на організацію побуту населення, і на рівень зайнятості жінки в сім’ї, і на наявність позаробочого часу, і, в кінцевому підсумку, багато в чому на збереження здоров’я людей. Торгівля об’єднує кожну людину з процесом задоволення потреб і сприяє реальному здійсненню розподілу матеріальних благ.

Розвиток внутрішньої торгівлі, в першу чергу товарами вітчизняного виробництва, є визначальним напрямом політики економічного зростання України. Передумови розміщення продуктивних сил – це умови, без яких розміщення й розвиток виробництва неможливі. До передумов відносять спосіб виробництва, технологічні особливості виробничого процесу, зумовлені науково-технічним прогресом, рівнем територіального поділу суспільної праці, які можна поділити на три великі блоки: природні, демографічні, економічні.

В Одеській області склався багатогалузевий промисловий комплекс, провідне місце в якому належить харчовій та легкій промисловості, машинобудуванню та металообробці, промисловості будівельних матеріалів. За вартістю валової продукції на першому місці стоїть харчова промисловість, на другому – машинобудування, на третьому — легка. На території області кількість промислових підприємств на самостійному балансі складає 434 підприємства. З них електроенергетика – 8, паливна промисловість – 1, чорна металургія – 5, хімічна і нафтохімічна – 17, машинобудування та металообробка – 108 та інші.

В області споруджені теплові електростанції, працює нафтопереробний завод – в Одесі, який виробляє моторне і дизельне паливо, гас, бітум, мастила тощо. На території області є гірничодобувна промисловість. Видобувається залізна руда, яка готується і транспортується на маріупольські металургійні заводи. В Одесі є сталеплавильний завод та окремі ливарні цехи на інших підприємствах Одеси. Є окремі судноремонтні заводи в Одесі та Ізмаїлі. Виділяється Одеський завод великого кранобудування, що виготовляє дизельні крани вантажністю до 100 т, Одеський автоскладальний завод (причепи, напівпричепи, фургони).

Сільськогосподарське машинобудування представлене Одеським заводом, який робить тракторні плуги, запасні частини й обладнання для сільськогосподарських машин.

Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропі, солях озер і лиманів), частково використовує привізну. Найбільші підприємства – Одеський суперфосфатний, Одеський хіміко-фармацевтичний та фарбовий.

Промисловість будівельних матеріалів не досить розвинена, у значних кількостях видобувають лише вапняк-черепашник, на заводах виготовляють залізобетонні вироби, м’яку покрівлю, лінолеум тощо. Цемент виробляють в області, проте його не вистачає для власних потреб. Целюлозно-паперова і деревообробна промисловість зосереджена в Ізмаїлі.

У легкій промисловості виділяється текстильна галузь. Це Одеська конопле-джутова фабрика. Вовняні фабрики працюють в Одесі, є трикотажні комбінати в Одесі. Взуття також виготовляють в Одесі.

Велике значення має харчова промисловість, що ґрунтується на місцевій сировині. Широко розвинені консервна, молочна, ефіроолійна, рибна, м’ясна, тютюнова галузі. М’ясна представлена м’ясокомбінатами в Одесі та Ізмаїлі. Такі галузі, як маслоробна, молочна, сироварна, розташовані рівномірно на всій території області. В Одесі працює потужний олійно-екстрактовий завод. Плодоконсервна промисловість представлена ізмаїльським та одеським заводами. Раніше в області працювало понад 20 % виноробних підприємств, найбільші й найвідоміші з них були у Одесі, Ізмаїлі, Білгород-Дністровському та ін. У області є великі елеватори у Одесі. Менше розвинена цукрова промисловість – зосереджена у Одеському районі.

Зовнішньоекономічні зв’язки за останні роки Одеська область здійснювала з 82 країнами. На даний час у зв’язку з всесвітньою та європейською економічною кризою спостерігається велике скорочення обсягів експорту-імпорту товарів.

Найбільшу частку експортних поставок області зараз становить текстиль та текстильні вироби – 17,9% до загального обсягу експорту, де на одяг та предмети одягу припадає 16,5% цього обсягу. Значне місце експорту серед груп товарів займає експорт живих тварин та продукції тваринництва – 15,2%, в основному за рахунок м’яса і субпродуктів – 13,0%. Значне місце експортованих машин та устаткування складає – 12,7% (з них механічних – 12,1%, електричних – 0,6%). На поставки продукції харчової промисловості також припадає 12,7% експорту (в тому числі виробів м’яса, риби – 5,6%, продуктів переробки плодів, овочів – 3,4%, цукру – 1,0%), продуктів рослинного походження – 10,3%, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 5,7%. [2;53]

Ізмаїл як один з найбільш розвинених районів Одещини веде велику торгівлю, головним чином хлібом і іншими землеробськими продуктами, тому що регіональними видами діяльності населення Ізмаїла є землеробство, садівництво, виноградарство, тютюнництво, рибальство, бджільництво і шовківництво.

Основою для ведення торгівлі в Ізмаїльському районі є Ізмаїльський морський торгівельний порт та Українське Дунайське пароплавство, які без особливих проблем можуть бути задіяні в системі міжнародних транспортних коридорів, оскільки в останні роки їх колективи приділяли серйозну увагу реконструкції, модернізації й технічному переозброєнню перевантажувальних потужностей. Зараз Ізмаїльський порт оснащений сучасним обладнанням, перевантажувальними машинами і механізмами, що дозволяють переробляти навалочні та насипні, тарно-штучні, контейнерні вантажі. Проектна потужність порту розрахована на переробку 7,7 млн ​​т. вантажів на рік, що робить його конкурентоспроможним підприємством для успішного ведення торгівлі в регіоні.

Виходячи з соціального і економічного значення внутрішньої  та зовнішньої торгівлі сировиною та споживчими товарами, було б доцільним посилити державний контроль за її функціонуванням та підвищити роль і відповідальність місцевих органів влади за реалізацію державної стратегії і тактики в галузі внутрішньої торгівлі.[1;325]

 

Джерела:

 

  1. Голошубова Н.О. Організація і технологія торгівлі спожитковими товарами. Київ, 2009. – 560с.
  2. Щур Д.Л., Труханович Л,В. Основы торговли Розничная торговля. Настольная книга руководителя, главного бухгалтера и юриста. Москва «Дело и Сервис», 2000, – 350с.
  3. Щур Д.Л., Труханович Основы торговли. Оптовая торговля. Настольная книга руководителя, главного бухгалтера и юриста. Москва, «Дело и Сервис», 200, – 390с.

 



ІНТЕРНЕТ МАГАЗИН – ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ПРОСУВАННЯ ТОВАРІВ НА РИНОК: СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ В КОНКУРЕНТНОМУ СЕРЕДОВИЩІ (НА МАТЕРІАЛІ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

 Ткаченко Ю.О.

учень Ізмаїльського вищого

професійного училища

Київської державної академії

Водного транспорту ім.Гетьмана

Петра Коношевича-Сагайдачного

Науково-технічний прогрес не стоїть на місці, у людини завжди було прагнення до поліпшення умов свого існування, тому розвиток усіх процесів в сучасному суспільстві проходить дуже динамічно. Поява інтернет-магазинів стала одним з найбільш технологічним витком розвитку сучасної сфери торгівлі, новим етапом, який запускає ринкові важелі і розвиває економіку держав.

У літературі у комерційній справі наголошується, що перший інтернет-магазин з’явився в США в 1995 році, коли була здійснена перша операція з продажу товару через Інтернет-магазин.[1;240]

Основна відмінність Інтернет-магазина від традиційного продажу товарів полягає в типі торгового майданчика. Якщо звичайному магазину потрібен торговий зал, вітрини, цінники, а також продавці, касири, досвідчені консультанти та різні засоби по стимулюванню продажів, то в інтернет-магазині вся інфраструктура реалізована програмно. Тобто ми можемо сказати, що Інтернет-магазин – це сукупність програм, що працюють на web-сайті, які дозволяють покупцеві дистанційно вибрати товар з каталогу і оформити його замовлення.

Такий спосіб продажу товарів і послуг як інтернет-магазин можуть використовувати власники стандартизованих товарів і послуг та компанії, що займаються традиційною роздрібною комерцією.

Зараз просування в Інтернеті є мало не найпопулярнішим напрямом його використання, він дозволяє  необмежені континентальні можливості реалізовувати для стимулювання продажів пропонованих товарів і послуг; різні за розміром фірми можуть встановлювати контакти по всьому світу, не переміщуючись, а зручність і простота у використанні дозволили ввести систему інтернет-магазинів для різних вікових груп населення, різного фінансового достатку.

При використанні інтернет-магазина важливо визначити для себе і розставити пріоритети: робимо ми упор на просування самого магазина або на конкретний товар.[3;23] Від цього залежить і зовнішнє оформлення сайту, і його наповнюваність інформацією про товар або фірму.

Для того, щоб виділитися серед безлічі інших аналогічних інтернет-магазинів, підприємству необхідно використовувати сучасні можливості для залучення потенційного клієнта, тобто відображати вичерпну інформацію про товар, його зображення в різних ракурсах, вибрати оптимальну цінову політику, інструменти для просування товарів, вивчити найбільш вигідні умови доставки товарів, проаналізувати зручність видів оплати покупок, продумати систему знижок, дати покупцям гарантії, можливість on-line зв’язку з консультантом, і, звичайно, запорукою успіху будь-якого інтернет-магазина є якість товару, що реалізується, оскільки мало один раз продати товар – покупця необхідно зробити нашим прихильником.

При аналізі роботи інтернет-магазина важливо вивчати реакцію споживачів на застосовані рекламні засоби, ставлення  до фірми і ступінь задоволення покупкою, оскільки негативні відгуки про роботу магазина позначаться на його іміджі. [2; 176] І неважливо, який товар за вартістю придбав клієнт, важливо з’ясувати причину незадоволеності і врегулювати конфлікт.

Наочним прикладом роботи інтернет-магазина, який враховує вище перелічені аспекти, є  ebay. Система ebay надає продавцям через інтернет платформу для продажу будь-яких товарів, але сама не реалізує товар, а є посередником при укладенні договору купівлі-продажу між продавцем і покупцем. За використання платформи продавці платять внесок, що зазвичай складається із збору за виставляння лота і відсотка від ціни продажу. Для покупців використання сервісів ebay є безкоштовним, а прибуток ebay залежить від об’ємів продажів, здійснених за допомогою цієї платформи.

У Ізмаїлі та Ізмаїльському регіоні інтернет-торгівлею займається магазин побутової техніки «Фокстрот», магазин з продажу комп’ютерної техніки Сіті-ком, і багато інших. На сайтах цих компаній ми можемо розглянути товар, його характеристики і здійснити замовлення, заповнивши відповідну форму.

У супермаркеті «Таврія В», який має свої філії по всій Україні, нещодавно з’явився свій інтернет-магазин, через який жителі міста Ізмаїла та Ізмаїльського району мають можливість за додаткову оплату доставки придбати товар, не виходячи з будинку.

У магазина «Мобілочка» також є веб-сайт, на якому можна ознайомитися з товарами, дізнатися про акції, що проводяться для стимулювання продажів, але його недоліком є відсутність можливості придбати товар через веб-сайт. Для того, щоб поліпшити використання Інтернет торгівлі в Ізмаїлі, магазину «Мобілочка» необхідно запровадити можливість реалізовувати товар через інтернет, а решті підприємств сфери торгівлі розширити можливості для покупців, використовувати сучасні тенденції інтернет-комерції, що позитивно позначиться на розвитку не тільки самого підприємства, але і економіки регіону.

Окрім цього, не так давно в місті Ізмаїлі відкрився інтернет-магазин електроніки “Демпінг” і планується відкриття супермаркету всеукраїнського інтернет-магазина побутової техніки «Ельдорадо», що поза сумнівом позначиться на більш повному задоволенні потреб споживачів.

Особливо ці зміни були помітні після впровадження регіональних інтернет-магазинів. Так, вищезазначений магазин побутової техніки  «Фокстрот» відкрив у всіх своїх представництвах додаткову послугу – продаж через інтернет- магазин, і їх продажі помітно зросли: в 2010 році обсяг продажів склав 6,8 мільярдів гривень, що на 2 мільярди більш ніж в 2009 році.

З розвитком інтернет-торгівлі з’являються супутні інфраструктури. Наприклад, у місті Ізмаїл працює близько 9 кур’єрських служб, які активно поставляють замовлену продукцію, придбану через інтернет-магазин. Нові способи доставки зменшують шанс неналежної доставки до мінімуму.

За результатами аналізу розвитку інтернет-торгівлі простежується тенденція збільшення купівлі-продажу через інтернет-магазини.  Ми впевнено можемо сказати, що за допомогою інтернет-магазинів в недалекому майбутньому пропаде потреба їздити в інші країни за покупками речей, які неможливо знайти в своїй країні; люди зможуть задовольняти свої потреби в товарах, не виходячи з будинку. Оскільки з кожним роком кількість користувачів інтернет росте, це, поза сумнівом, сприятиме активізації електронній торгівлі.

Зрозуміло, що робота в реальному магазині  вимагає від продавця більш ретельного і уважного підходу до клієнта,  ніж продаж через інтернет-магазин, але, грамотно створюючи сайт магазина, продумавши асортиментну, цінову політику та політику просування, підприємці створюють нові можливості для покупців, що відіб’ється і на обсязі продажів та розмірі отриманого прибутку. Адже, як сказав американський бізнес консультант Кен Бланшар: «Прибуток – це аплодисменти, які ви отримуєте, задовольняючи потреби клієнтів». [4; 545]

 

Джерела:
  1. Абчук В.А. Коммерция: Учебник. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 475 с.
  2. Дашков Л.П. Памбухчиянц В.К. Коммерция и технология торговли: Учебник для студентов высших учебных заведений. 5-е узд., перераб. и доп. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2004. – 700 с.
  3. Панкратов Ф.Г. Коммерческая деятельность: Учебник для вузов 6-е узд-е; перераб. И доп. – М.: Издательско-торговая корпорація  «Дашков и Ко», 2003. – 504 с.
  4. Торговое дело: экономика, маркетинг, организация. Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп./ Под общ. Ред.. проф.. Л.А. Брагина и профес. Т.П. Данько. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 560 с.

 

Тези доповідей

 НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИРІШЕНЯ ПРОБЛЕМ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Відповідальний за випуск                           М.М. Тютюнник

Оригінал-макет                                            Л.В. Березюк, Д.М. Цимбалюк

Технічний редактор                                     А.А  Дриманова, В.О. Петрова

Комп’ютерний набір                                   Л.В. Березюк, Д.М. Цимбалюк

Дизайн обкладинки                                     Г.П. Олексієнко

 Тези доповідей «Науково-практичний підхід до вирішення проблем організації діяльності об’єктів підприємства в сучасних умовах»

Папір А4 80 g/m2

Гарнітура Times New Roman

Наклад 180 прим. Замовлення № 46 від 02.04.2012

Видавець і виготівник ДПТНЗ «ВМВПУ»

Збірник формувався з оригіналів учасників конференції

21009, м. Вінниця, вул.Червоноармійська, 5

Тел.:(0432)26-32-32; 27-45-64

 

http://vmvpu.vn/ua

E-mail: vmvpu.vn.ua@gmail.com

Вінниця · квітень · 2012

Theme By sara's cooking class games Design by firstrowsports gungames watch now. Gun and baby games theme by : baby girl games games team row sports group